Освіта · “Упродовж п’яти років після Помаранчевої революції в Україні не було створено нової системи гуманітарної освіти”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
(ІЗ ДОСВІДУ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ВЧИТЕЛЬКИ Й ДИТЯЧОЇ БІБЛІОТЕКИ)
Слово Просвіти, №12 за 2011 рік
ємо Шевченківські дні. Проводимо або конкурси читання віршів генія, або виставку малюнків за його творами, або знайомимося із невідомими сторінками з його життя й творчості. Одне із засідань було присвячене нелегкому особистому життю поета й називалося: “Мрія, що не збулась”. Познайомилися члени клубу і з письменниками діаспори — геніальним поетом-державником — Євгеном Маланюком і трагічною долею талановитої поетеси-патріотки, розстріляної німецькими нацистами в Бабиному Яру 1942 року — Оленою Телігою. Велику дослідницьку роботу провели джерелівці, готуючись до заняття на тему “Чумаки”, адже радянська тоталітарна система винищила наукові кадри, що досліджували питання чумацтва, і ми намагалися воскресити цю призабуту сторінку нашої історії. Звучали повідомлення та вірші про представників того прошарку суспільства, який піднімав економіку країни, зруйновану постійними війнами та грабунками. Про працелюбність чумаків та їхню чесність у торговельних справах, про дружбу з козаками, про романтичне, але нелегке життя, — бо й смерть підстерігала в дорозі, і напади розбійників. У циклі занять про видатних художників України члени клубу познайомилися з життям і творчістю народних художниць — Марії Приймаченко, з її сонячними квітами та дивовижними символічними казковими істотами та Катерини Білокур, що своїми квітами проспівала гімн Україні та її народові. Розповіли про Катерину Білокур і групі маленьких “Шанувальників українського мистецтва” — учням 3 класу школи №9, які, прослухавши історію про подвижницьке життя талановитої художниці, намалювали свої улюблені квіти, з яких ми зробили величезний плакат: “Віночок для Катерини Білокур”. Але найбільше люблять джерелівці та їхні батьки свята, бо на них панує піднесений настрій, що не дозволяє зробити захід сірим і нудним. На них запрошуємо учнів сусідніх шкіл. На Святі української мудрості присутні дізналися про наших пращурів, про звичаї та обряди, які вони створили. Це був зразок християнської моралі. Вони допомагали жити праведно й виховувати достойне покоління. Особливу увагу звертали на ті, у яких доброта й щедрість українців: ставлення до сиріт, немічних, удів. Був конкурс на кращу косу, і вірші, і сценки, і пісні у виконанні ансамблю “Віночок” під керівництвом учительки музики школи №23 Наталії Євгенівни Сніжко.
Останнім заходом клубу було Свято рідної мови, де розповідали про її тернисті шляхи, про тих, хто ціною власного життя рятував рідну мову. Окрасою свята стали: лист Павла Глазового до учнів школи №23 нашого міста та його інсценізовані байки про освіту й мову, патріотичні пісні, а також змістовний виступ письменника, автора 36-ти книг, переможця обласного конкурсу “Кращий краєзнавець року — 2010” — Павла Івановича Мазура. Він закликав дітей любити, берегти головне багатство нашого народу — його сонячну мову, розповів про величезну роль книги, бібліотеки (і державної, і власної) у житті людини, подарував кілька своїх книг. Кожне свято належно обладнано: виставкою книг, вишитим портретом Т. Г. Шевченка, рушниками та кетягами калини, гаслами й плакатами.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
