Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Молода країна · “Чомусь у світі китайську, японську музику впізнають із кількох акордів, а українська не настільки популяризована”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ММААШ ШИИННАА ЧЧААССУУ ЧЧЕЕККААЄЄ ННАА ВВААСС!!

Слово Просвіти, №12 за 2011 рік

А чи знаєте ви, що Богдан Весоловський повернувся? Як, ви не знаєте?! Ха! Та меломани Львова 30—40-х років минулого століття, а згодом Відня, Торонто були в захваті від його пісень. Тодішні студентські забави, вечорниці, концерти, модні кабаре хвилювали танцювальними ритмами вишуканого танго, фокстроту, легкого вальсу… А днями на великому сольному концерті Олег Скрипка та його Джаз-бенд “Забава” у столичному “Крістал Холі” перенесли публіку в романтичне минуле, подарувавши відчуття того захвату й нам… На концерті презентовано новий альбом “Жоржина”, робота над яким тривала п’ять років у Торонто, Києві та Нью-Йорку. Унікальним музичним матеріалам, віднайденим у Торонто, команда Олега Скрипки дала друге життя, достовірно відтворивши аранжування та виконання пісень. “У альбомі “Жоржина” шлягери 30—40-х років, написані геніальним українським шансоньє. Ми знайшли їх та реставрували. А зараз розпочинаємо новий цикл вечорів джаз-кабаре, відкриваючи його трьома концертами”, — поділився на прес-конференції Олег Скрипка, наголосивши, що хоче популяризувати естетику джазу в Україні. В “Джаз-кабаре Олега Скрипки” органічно переплітаються елементи української ліричної пісні, ретро-джазу, французького шансону та класичного рок-н-ролу. А тепер перенесемося до зали, де панувала захоплююча атмосфера — Олег Скрипка, як завжди, непередбачуваний і чарівний, імпровізував і в піснях, і в танцях, за що публіка бурхливо аплодувала. На сцені пролунали композиції, що увійшли до нового альбому; вічно молоді українські та світові шлягери “Черемшина”, “Fever”, “Tombe La Neige”, “Rien de Rien”, а також найвідоміші хіти гурту “Воплі Відоплясова” — “День Народження”, “Танці” і, звичайно ж, “Весна”. Елегантний стиль “ретро” альбому “Жоржина” нікого не зможе Фото Наталії Антонюк чатку ХХ століття, ведучи тебе за собою… Я переконана, мелодії Богдана Весоловського завжди хвилюватимуть, запрошуватимуть до танцю, викликаючи найдивовижніші асоціації та емоції… Тож нумо, машина часу чекає на вас! зувати. Ми імпровізуємо за правилами органічного поєднання, і український матеріал стає сучасним, що вливається в різні музичні стилі й цікаво сприймається. — На Вашу думку, що створює відчуття піднесення, яке народ% жується на ваших концертах? — Емоція. Люди всюди її вхоплюють. Ми давали концерти навіть у місцях позбавлення волі. Коли ти виходиш на сцену і бачиш аудиторію, повинен знайти з нею контакт, це завдання артиста, ти повинен завоювати увагу слухачів. Часто навіть забуваєш, де ти є: чи в Україні, чи за кордоном. Навіть не розуміючи слів, іде неймовірна енергетика, яку даруєш і водночас ловиш на сцені. Звичайно, хочеться частіше виступати в Україні, більше мати можливостей зустрічатися з нашим слухачем. Дуже прикро, що в Україні потрібно набагато більше затрат і моральних, і фізичних, і матеріальних, щоб організувати концерт, ніж зробити турне за кордоном. Мені приємно, що за кордоном люди дуже тепло реагують на український фольк із непідробним здивуванням: “Чому ми цього не чули, чому ми цього не бачили?!” В українській музиці дуже яскрава лірика і якісь технічні, віртуозні моменти. Ми, наприклад, граємо гуцульську збиранку, в якій використовуємо кілька інструментальних творів і кілька гуцульських пісень, насправді, ця музика дуже яскрава. Але чомусь у світі китайську, японську музику впізнають із кількох акордів, а українська не настільки популяризована. Не спрацьовує асоціація. Але ж завдяки асоціації формується певне ставлення до України, до її культури. …Ми довго спілкувалися із пані Оксаною. Потім до нас приєднався її чоловік — Роман Кука. Подружжя розповіло і про донечку, що не уявляє себе без музики, і про мрії видати окремими дисками гаївки, різдвяні, купальські пісні, колискові, і про цікаві тематичні програми, і просто про веселі ситуації із концертного життя. Здавалося б, торкнулися всього: і минулого, і потаємного, і особистого, проте наостанок я вирішила пожартувати: “А зараз, — кажу, — найголовніше запитання — що б Ви хотіли, щоб я у Вас запитала?” На що ми всі розсміялися, а Оксана зауважила: “Над цим мені треба добряче подумати!” Сторінку підготувала Уляна ВОЛІКОВСЬКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин