Події, факти, коментарі · “Безвольна, слухняна депутатська камарилья виконує замовлення українофобів”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПРОЩАВАЙ, ДРУЖЕ ІВАНЕ!
Слово Просвіти, №12 за 2011 рік
Невдовзі нас розвели, і вдруге через 11 років я зустрівся з Гелем знову в мордовській Сосновці, але цього разу не в концтаборі, а в тюрмі. За минулий час він змужнів, але був такий же активний, сміливий, завзятий. Коли мене привезли, то посадили до камери, в якій були Іван Гель, росіянин Степанов, Валентин Мороз і я став четвертим. У цей час Мороз відбував карцерні 15 діб і поки що нас було троє. Інформацію загального характеру ми обговорювали разом, інші справи обговорювали, коли Степанов був на прогулянці, або коли він залишався в камері, ами йшли на прогулянку. Гель познайомив мене, новачка у цій в’язниці, з системою підпільної праці: написанням документів та їх передачею із тюрми. Дав мені аркушики тонюсінького трансформаторного паперу завбільшки зі чверть від аркуша А4. Мистецтво мікро-
Це в тій камері Іван Гель допоміг мені відредагувати “Звернення українського національно-визвольного руху в справі української самостійності”, яке підписали 19 українських політв’язнів. Підписанти уповноважували президента СКВУ “здійснити весь комплекс дипломатичної та іншої праці, що виявиться необхідною для виходу України з т. з. СРСР і створення самостійної української держави”. Виявилося, що і за кордоном розшифрувати мікропис було важко, і з числа підписантів помилково випав Микола Курчик, і документ поширювали як документ вісімнадцятьох. 1980 року нас із Мордовії перевезли в тюрму в с. Кучино на Уралі. Гель і там до кінця 10-річного терміну ув’язнення поводився зразково: перед чекістами і ментами не виправдовувався за свою самостійщину, а радше переходив у контрнаступ і зви-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
