Інформаційний простір · “Ми повинні повернути собі засіб створення громадянського суспільства — справжнє національне телебачення”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ВІНИК ДЛЯ ЕФІРУ
Слово Просвіти, №12 за 2011 рік
українську музику в ефірі, не були почуті. Добре дресирований ансамбль борців за посилення русифікації України дружно натиснув на кнопки для голосування. Отак мало до чого можуть доголосуватися маріонетки, якщо ми їх не спинимо. Вони й кримінальний жаргон — “феню” можуть визнати спочатку регіональною, а потім і другою державною мовою. Після вилучення із Закону “Про телебачення й радіомовлення” вимоги про дотримання телерадіоорганізаціями квот на українські музичні твори результат не забарився. Якщо раніше те-
Карикатури Сергія Самсонова та Ігоря Конденка леканали та радіостанції про людське око хоч із 24-ї до 4 години “крутили” українську музику, то тепер і цей час віддано російській попсі та гумористам на кшталт Вірки Сердючки. А що вже стриптизу, жартів нижче паска, словоблуддя і просто бруду стільки маємо в нашому ефірі, хоч очі й вуха затуляй. А тим часом віник, зроблений у Москві, вимітає цілі сторінки і розділи зі шкільних підручників історії та української літератури. Вже й самі українські школи та класи почали вимітати. Не оминає він ні українського кіно, ні книговидання, ні нашого інформаційного простору.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
