Мова єдина · “Надмірне, бездумне вживання чужомовних слів робить мову малозрозумілою”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Із студій Максима МАУРІТССОНА: «Х» чи «г» в українській мові
Слово Просвіти, №12 за 2012 рік
Звук h в англійській, німецькій, нідерландській, данській, шведській, норвезькій, румунській, фінській, естонській і угорській мовах в українській мові передається через г, тоді як у російській мові, яка не має жодної літери, що відповідає звукові h, передається через х. Так, наприклад, фінське слово Helsinki української звучить Гельсінкі, а російською — Хельсинки. Є також кілька слів, які в оригінальній мові мали h, а в українській його втратили. Так, приміром, латинське і грецьке historia — історія або грецьке Hellas (Греція) в українській звучить Еллада. З іншого боку є мови, які не мають звука х і передають його через h, так, наприклад, угорське слово Csehov (Чехов), на противагу панівному використовуванні російською звука х, навіть при переданні звука h. На жаль, особливо в останні роки насамперед російськомовні українці забули або не зважали на правильність передання звука h через г, а не через х. Перелічу деякі помилкові передання. З англійської: hit — хіт; hooligan — хуліган; hockey — хокей; hippie — хіпі; hospice — хоспіс; Halloween — Хелоуін; holding — холдинг; hobby — хобі; happy end — хепіенд (чому з тире?); Hartford (місто в США) — Хартфорд; Hastings (місто в США) — Хейстінгс (але Гастінгс — місто з тою самою назвою у Великобританії); Honiara — Хоніара; Houston — Х’юстон; Huntingdon (shire) — Хантінгдон (шир); Hyderabad —
Іван ЮЩУК, професор, завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету
Коли я прочитав машинопис статті Максима Маурітссона, двічі здивувався. По-перше, я не повірив, що це міг написати швед такою бездоганною українською мовою. Швед, якому за 80 років і який недавно живе в Україні (низько вклоняюся йому). Отже, нашу мову легко може вивчити той, хто хоче її знати. А наші, кажучи словами Тараса Шевченка, землячки “з циновими ґудзиками” тільки “по-московській так і ріжуть, сміються та лають батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчили по-німецькій”. Вони й російську мову калічать. А українська для них надто важка, не вистачає олії… Друге, що мене вразило, — це те, наскільки наші вчені мужі й так звані культурні діячі позбавлені естетичного чуття: чужими неоковирними (з погляду наших фонетичних законів) словами так і засмічують, нівечать українську мову, одну з найбагатших і наймилозвучніших мов світу, ніби в ній не вистачає своїх слів. Мовляв, “мы, брат, просвищенны”. Ось англійське hit (подаю в англійському написанні, бо українське звучання спотворює англійську мову) має точні українські відповідники, і не один: пісенька, співанка, складанка. Можна ще й додати означення модна, ходова. Донедавна було ще одне не наше (німецьке) слово шляґер. Чи так уже нам потрібен був англійський hooligan? У нас і своїх вистачає, хоч греблю гати: бешкетник, шибеник, урвитель, пробийголова, палисвіт, збиточник, галабурдник, свавілець, розбишака, порушник громадського порядку. Щоправда, хуліган уже прижилося в нас, то й Бог із ним. Але ось навіщо нам запозичувати hospis (споріднене з нашим гість), якщо в нас є не використовуване тепер богадільня, а можна й дім милосердя. Навіщо hobby, якщо ми маємо захоплення, пристрасть, коник, примха. Що таке holding? Англійською мовою означає ділянка землі, запас, склад, сховище, чіпкий і т. ін. Але ж у нас є вже підприємство, фірма, акціонерне товариство, додайте до цього ще якесь людське означення — і буде нормальна назва: фірма%власник, фірма% розпорядник чи щось інше. Англійці (чи американці) могли створити свою назву, а ми? Не вистачає кебети чи що? Я написав це — і
Хайдарабад; Idaho — Айдахо; halfback — хавбек; highway — хайвей; hiring — хай-ринг; high-tech — хай-тек; harassment — харасмент; hard-bop — хард-боп; hardware — хардвер; hard-cor — хард-кор; hard-rock — хард-рок; house-music — хауз-мьюзік; house-rent-party — хауз-рент-парти; coffee- house — кофе хауз (або хаус); heavy(-trash)- metal — хеві(-треш)-метал; hedge — хедж; hedge fond — хедж-фонд (чому з тире?); he- ad-liner — хедлайнер; hand — хенд; hands on — хендз-он (чому з тире?); happening — хепенінг; hat-trick — хет-трик; hatchback — хетчбек (чому не хечбек); hillbilly — хілбілі; hindi — хінді; Hindustani — хіндустані (населення, але Індостан про регіон); hall — хол; howlers — холерс; holism — холізм; ho- locaust — холокост; homing — хомінг; hone — хон; hopper — хопер; hornpipe — хорнпайп, горнпайп; hot — хот; hot-jazz — хот-джаз; hot ton — хот-тон; hook — гук; hula- hula — хула-хула; hinayana (в індійських мовах) — хінайана; з іспанської: habanera — хабанера; jondo — хондо; junta — хунта; з латинської: habeas data — хабеас дата; ha- beas corpus — хабеас корпус; з норвезької: halling — халінг; hardingfele — хардингфеле; з німецької: Halbmond — Хальмонд; Sahara (пустеля) — Сахара; Handler — хендлер; з грецької: haimosis — хемоз; з румунської: hora — хора; Heim (австрійський посол в Україні) — Хайм; Heel (німецька фірма) — Хель. Думаю, що німецький композитор
Ludwig van Beethoven (1770—1827) перевертається у своїй могилі, коли чує, як не тільки росіяни, а навіть українці вимовляють його прізвище Бетховен. Зловживання літерою х з’являється ще, коли передаються китайські, японські та в’єтнамські слова, приміром, Хуанхе (Hwang Ho, проте Гонконг — правильно, відповідно до Hong Kong), Хіросіма (Hi- roshima), Хоккайдо (Hokkaido), Хонсю (Honshu), Хайнань (Hainan), харакірі (ha- rakiri), Хайфон (Hai Phong). У цих мовах звук х просто не існує. Щодо семітських мов, там є три види звуків категорії h. У деяких словах буква х не відповідає оригінальному семітському звукові, тому краще писати г, а не х, оскільки г ближче до вимови оригінала. Тож Гайфа, а не Хайфа (Haifa). З усього вищесказаного випливає, що зловживання буквою х замість правильної, притаманної українській мові літери г — це чистий русизм. А оскільки український патріот, який щиро піклується про свою Батьківщину та чистоту рідної мови, повинен відкидати всі русизми, треба було б починати це очищення уже 1991 року, коли Україна стала незалежною, бо, як недавно естонський Президент на запитання, чи російська мова може бути в Естонії другою державною, відповів: “Російська мова — це мова окупантів”, або як кажу я — мова загарбників, які навіть назву своєї держави украли.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
