Читацьке віче · “Слава Стецько — щира патріотка, витончена інтелігентка, розумний політик, беззаперечний лідер”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Повернення Слави Стецько Спогади Василя ШПІЦЕРА, міського голови Львова у 1990—1994 рр.
Слово Просвіти, №12 за 2012 рік
проханням видати пані Славі паспорт громадянина УРСР, на що той дав згоду. Приїзд Голови проводу ОУН був запланований до визначної дати — 50-річчя проголошення Акту відновлення Української Держави. Більшовицька імперія доживала останні дні й чинила відчайдушні спроби врятуватися за будьяку ціну (зрештою, через три тижні верхівка КПРС оголосила про запровадження вкраїні надзвичайного стану — ГКЧП). Центральне московське телебачення вело неприкриту інформаційну війну. Програма “ВЗГЛЯД” щовечора подавала інформацію про те, що в Галичині створюються озброєні загони бойовиків, яків лісах активно проводять вишколи і готуються вчинити збройний антиконституційний переворот. Репортажі зі Львова готував московський кореспондент на прізвище Голубєв, якого мені вдалося розшукати. На зауваження, що він подає неправдиву інформацію, пан Голубєв запропонував мені висловитися з цього приводу і дав гарантію, що “ВЗГЛЯД” покаже мій виступ, але не довше трьох хвилин. Він дотримав слова: мені вдалося на весь Союз звернутися до глядачів і спростувати вигадки Москви про підготовку до перевороту. Та й справді:
що могли ті хлопчаки в одностроях заподіяти більшовицькій імперії? Але скористатися їхньою діяльністю як мотивом для проголошення надзвичайного стану могли (і скористалися) гекачепісти. Відразу після приїзду до Львова Слава Стецько виступила у сесійному залі Львівської міської ради. Там же, під бурхливі оплески присутніх, Володимир Плукар вручив славній українці паспорт громадянина УРСР. За кілька днів у переповненому залі Оперного театру відбулася урочиста зустріч Голови проводу ОУН Слави Стецько з львів’янами. Свій виступ вона почала словами: “Достойна святочна громадо! Дорогі львів’яни! Боже провидіння дозволило мені у 50-річчя відновлення Української Державности Актом 30 червня приїхати на Батьківщину, щоб разом з вами, дорогі львів’яни, вшанувати цю велику дату в нашій історії і її творців”. Через пильні справи, яких не бракує в міській господарці, мені довелося залишити зал до закінчення зустрічі. Перед Оперним театром я помітив московського журналіста Голубєва. Підійшов і питаю: “Що Ви тут робите? Адже в театрі виступає найлютіший, найзапекліший ворог Радянського Союзу, найголовніша бандерівка — Слава Стецько”. Голубєв загадково усміхнувся: “Погодите, Василий Иванович, сейчас Вы увидите нечто интересное”. І справді: з бокової вулички на площу, де ми стояли, вийшла колона молодиків в одностроях і міцних кованих солдатських черевиках, із запаленими факелами (вже вечоріло) і з величезним хрестом попереду. Хрест поставили вертикально і підпалили. Яскраве по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
