Погляд · “Держава має виховувати громадян, які усвідомлюють особисту відповідальність за все, що відбувається в країні”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Про пошуки універсуму Олегом К. Романчуком
Слово Просвіти, №12 за 2012 рік
Олег К. Романчук. У пошуках універсуму: статті, публіцистика, прогнози і спостереження (1990-2011). — Львів: “Універсум”, 2011. — 880 с.
Юрій САЄНКО, доктор економіки і соціолог, професор, Київ
Олег Костянтинович Романчук — системна особистість, надто велика рідкість у нашому фрагментарному просторі, де все розділене, розібране на шматки, сектори й сегменти до такого ступеню, що годі й сподіватися на цілісну картину світу. Тому й так відрадно, що зустрічаються ще в наш час фахівці, які намагаються триматися в рамках системного аналізу сучасного перебігу подій. Книжка Олега К. Романчука має символічну назву — “У пошуках універсуму”. Це справді робота пошуку смислу незалежного життя українського соціуму. Річ системно-хронологічна. Це не історична послідовність фактів. Це не політологічні гадання на кавовій гущі: “А що буде, якщо…”. Це полотно, зіткане зі співставлень сучасних фактів, подій, думок, суджень сучасників і класиків — у кінцевому випадку з авторським аналізом, висновками і, де можливо, рекомендаціями. Прикметно, що в працях Олега К. Романчука майже відсутні рекомендації: “Україні потрібно…”, “Україна має перетворитися на…”, “Україні треба модернізуватись…” і т. ін. Такі рекомендації допомагають суспільству, як відомо кому “гарячі припарки”. Ці горезвісні лікарі-перебудовники України виписують рецепти на препарати, яких немає у політичному потенціалі України. Бо проблема не тільки втому, “що потрібно”, а найбільше
— “ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?”, “ХТО ЦЕ ЗДАТЕН ЗРОБИТИ?”. Кожну працю я читав у хронологічному ряду 18-річного існування унікального журналу політології, футурології, економіки, науки й культури “Універсум”, де й натяку немає на інтелектуальну гламурність. Журналові (його головний редактор Олег К. Романчук) також притаманний міждисциплінарний характер із плеядою авторів конструктивного мислення. І тут порядкує системний принцип Олега К. Романчука — на відміну від журналів і газет, зітканих із розрізнених фактів за принципом “клаптикової ковдри”. Так тримати! Хотілося б видати вибране із цієї збірки — таку собі настільну книжку молодого журналіста як приклад добротної аналітичної роботи.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
