Читацьке віче · “У Парламенті, як і в інших державних установах, при виконанні суспільних функцій обов’язковою є винятково державна українська мова”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Як змінили тестові завдання з історії України
Слово Просвіти, №12 за 2013 рік
Степан БОЙКО, лауреат обласної просвітянської премії ім. М. Підгірянки, м. Івано-Франківськ
У Галичині стало сенсацією, що Табачник викинув зі ЗНО ще й шістдесятників. Отже, Степан Бандера, Роман Шухевич, Євген Сверстюк, Іван Світличний і низка інших історичних постатей зникли зі шкільного тестування знань історії України. До цього у 26 розділі Програми “Україна під час Другої світової війни” були запитання про Романа Шухевича, Степана Бандеру. Так само треба було знати про дисидентів Аллу Горську, Іван Дзюбу, Ліну Костенко, Левка Лук’яненка, Євгена Сверстюка. У розділі ІІІ “Київська Русь за часів роздробленості. Галицько- Волинська держава” зникли імена сина Володимира Мономаха Мстислава і Юрія ІІ Болеслава. В VI розділі “Українські землі в другій половині ХVІ ст.” зникло ім’я Герасима Смотрицького. Х розділ “Українські землі наприкінці ХVІІ у першій половині ХVІІІ ст.” вже не вимагає від школярів характеризувати перебіг подій національно-визвольної боротьби гетьмана Івана Мазепи. У ХІІ розділі “Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ
— Книгарня для Вас — це більше, аніж рідний дім. Ви отримуєте книги безпосередньо з видавництв і пропонуєте їх нам, читачам… — Так. У нас дуже добре налагоджена співпраця… Робочий день починаємо з перегляду електронної пошти. Отримуємо перелік книг просто прекрасних — з київських видавництв “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Либідь”, “Смолоскип”, “Дух і Літера”. А ще — видавництва Києво- Могилянської академії, “Наукова думка”, “Темпора” (скажімо, “Щоденник С. Єфремова”), харківські — “Фоліо”, “Факт”, “Акта”. Отримуємо також книги зі “Свічада”, “Літопису”, “Апріорі” (Львів), дещо з “БАО” (Донецьк). — А як щодо вартості книг? Хто їх може купити? — До прикладу, “Спогади про Івана Франка” — 320 гривень. Причому наша націнка — мінімальна. Аби тільки утримувати своє приміщення та мати хоча б мінімальну зарплату для працівників книгарні. Гарно нам співпрацювалося з Вірою Йосипівною Соловйовою, колишнім директором видавництва КМА. Вона вміла організувати справу. — Чи й далі працюєте стабільно? — Чесно кажучи, вже не так стабільно. Збідніли люди в нашому суспільстві — і матеріально, і духовно. — Який бачите вихід? — Потрібно, щоб була державна політика українського книговидання. Але це питання до відомства М. Я. Азарова.
ст. — у першій половині ХІХ ст.” прибрали поняття “національна ідея” і вирішили: школярі не повинні характеризувати “політику Російської імперії щодо України”. Натомість мають характеризувати “процес включення українських земель до складу російської імперії”. XV розділ “Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.” тепер не вимагає від випускників визначити здобутки національного руху в українських землях у складі Російської імперії. Розділ XVIII “Українські землі в складі Російської імперії на початку ХХ ст.” не згадує про самостійника Миколу Міхновського. Цей же розділ тепер не вимагає від учнів визначити причини та наслідки посилення національного гніту 1907—1914 рр., говорити про діяльність і здобутки діячів національного руху. ХХ розділ “Україна в Першій світовій війні” “викинув” Костя Левицького, засновника і голову національної Ради у Львові. ХХІІ розділ “Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918—1920 рр.)” позбувся Дмитра Вітовсько-
— Як свідчать дослідження, нині в Україні читають менше, ніж в інших країнах… — Важко сказати. Але наші зар плати не витримують жодної критики. Хіба люди за таких зарплат можуть дозволити собі купувати книги за 100, 200 чи й 300 грн? Необхідна належна державна політика в галузі книговидання. Зараз вона є, по суті, антидержавною. Ще 3—4 роки тому книжки купували краще. Ну, врешті, єй інші книгарні. А ще — інтернет, комп’ютери… Хоча електронна книжка ніколи не замінить книжок паперових. Стає тепло, коли читаєш “Триста поезій” Ліни Костенко чи вірші Миколи Вінграновського. Ви подивіться, який ошатний томик Ліни Костенко! У кожній роботі має бути жертовність, зокрема в пошуках ґрунтовного підходу до роботи. — Який нині асортимент Вашої книгарні? — 1999 року було 800 назв. Зараз — 8 тисяч, за рахунок розширення асортименту, з’являються нові видавництва. — Держава відновила дотації для видавництв? — Ми звільнені від сплати ПДВ. Маю на увазі українське книговидання. Це — єдина дотація… — Що читають? Класику, сучасників? — Не зовсім можемо задовольнити попит. Немає книжок Василя Стефаника — тільго, генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника. У XXIV розділі “Радянська модернізація України (1929—1938 рр.)” зникло поняття “Розстріляне відродження” і з’явився радянський політичний діяч, один із організаторів Голодомору Григорій Петровський. У XXVIII розділі зникли Дзюба, Світличний, Костенко, Сверстюк, Лук’яненко, Горська. У XXIX розділі “Україна в період загострення кризи радянської системи (1965—1985 рр.)” викинули слово “русифікація”. Передостанній розділ “Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України” втратив Івана Драча. Недарма серед студентів ходить анекдот про діяння Д. Табачника: “Дорогі студенти! Подивіться на мапу. Це Україна — помилка історії”. А може, поява на світ п. Табачника — це помилка, кажуть наші просвітяни. На щастя, в Галичині маємо правдиву “Історію України” Антіна Лотоцького. Мій онук уже вчиться за нею, а було б добре, аби діти всієї України її знали.
ки у “Шкільній бібліотеці”. Николишин, директор видавництва “Апріорі”, видав книжку “Іван Керницький. Король стрільців”. Паралельно є в продажу книжка Романа Горака “Іван Керницький — поет з Божої ласки”. Популярна “Приватна колекція” Василя Габора. Нині у всіх рейтингах лідирують книги М. Дочинця. — Співпрацюєте з бібліотеками? — Наразі жодної співпраці. Бібліотеки — без грошей. Хоча бібліотекарі до нас часто приходять. Але, як би то сказати, — приходять і зітхають, бо де мають взяти гроші? — З управлінням освіти області контактуєте? — На жаль, ні. Вони не шукають з нами контакту. — Може, є надія, що звернуть увагу на українське книговидання депутати, представники виконавчих влад різних рівнів? — Мене поки що Ваше запитання смішить. Сподіваємося на себе та нові видавництва — наприклад, “Наш формат”, користуються попитом книги “Видавництва Старого Лева”, головним редактором якого є письменниця Мар’яна Савка…
Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК
Ольга Огризло: «Мала б бути державна політика українського книговидання» Ольга Огризло, керівник львівського ТзОВ “Українська книгарня”, належить до тих книгарів, які добре відчувають проблему української книжки: люди почали менше читати, менше купувати книг, а владних мужів не цікавить проблема українського книговидання. Сподіваємося, що питання, які їй поставив письменник Богдан Залізняк, небайдужі й читачам “Слова Просвіти”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
