Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Стріла синів свого часу

Слово Просвіти, №12 за 2013 рік

Любов ГОЛОТА …Ось така невипадкова випадковість, яка сама собою склалася: сьогодні, 21 березня 2013 року, в день весняного рівнодення і Всесвітнього дня поезії, редакція завершує свій об’ємний і довготривалий проект “Українські поети ХХ століття”. Наші постійні читачі пам’ятають, що ми започаткували ці публікації в 44-му числі “Слова Просвіти” (2011 рік) напередодні Дня української писемності й мови. Мотивація: поезія завжди протистояла деукраїнізації і саме поети склали найдосконаліший словник української мови впродовж тисячолітньої літературної цивілізації. Добре розуміючи, що не зможемо “охопити неохопне”, ми шукали людину, якій можна довірити формування задуманої антології, звіряючись на професійну обізнаність, вишуканий смак і особисту зацікавленість, розуміючи, що добір імені обшир представлення їхньої творчості залежатиме від суб’єктивної позиції особистості, думку якої якщо й не поділятимуть, то поважатимуть наші читачі. Поет Володимир Базилевський, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, зголосився на нашу пропозицію, погодився бути упорядником суб’єктивної антології “Українські поети ХХ століття”, автором літературно-критичних розвідок і, фактично, присвятив себе роботі, яка тривала півтора року, і з якою, за великим рахунком, мав би впоратися хіба що спеціальний відділ спеціального інституту. Далі можу лише процитувати Володимира Базилевського: “Поетична антологія — це й сконденсований час, різко наближений до рівня зору” та додати, що йому вдалося вигострити зір наших читачів до текстів української поезії ХХ століття, що “вийшла з пекла”. А вже вчора, відчуваючи чисте щастя, я тримала в руках верстку книжки “Стріла” – понад тисячу її сторінок стараннями Володимира Олександровича було дібрано, передруковано на машинці, передано в редакцію у супроводі сорока п’яти літературознавчих розвідок… Творчість сорока п’яти поетів, починаючи від модерніста М. Вороного, який пророче означив і власний шлях, і поетичні дороги тих, хто йшов за ним двадцятим сторіччям, рядком “Я син свого часу і хрест мій тяжкий”. Хрест – це поезія, невіддільна від життя. Поезія як доля і доля як поезія. “Стріла”, яка почалася на шпальтах “Слова Просвіти” і незабаром втілиться в книжці. Еміграційні поети і поети підрадянської доби, яких супроводжувала слава і неслава. Ті, хто отримали смертні вироки чи вічне вигнання з батьківщини за творчість або ж були залякані й тортуровані за неї владою, готовою й приголубити, й винагородити за лояльність і співпрацю; врешті, й наші сучасники, які, як могли, “протистояли занепаду людського в людині” (В. Б.), розуміючи, що “таке життя, така епоха… і ми такі” (Леонід Талалай). Імена сорока п’яти поетів “зібрані під одним дахом” Володимиром Базилевським, який замірявся ширше подати ще й творчість “майстрів нині сущих”. Мож- ЖІНКИ-БЕРЕГИНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА 10–11 ОБРАЗОТВОРЧЕ БАЧЕННЯ “КОБЗАРЯ”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин