Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Він звик чесно трудитися, бо має в серці святе — рідне слово, якому вірно служить усе своє свідоме творче життя”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Опромінений красою рідного слова

Слово Просвіти, №12 за 2014 рік

Фото студії “Master Vox Records” хологічно наснажений, переконливий. Зовні ніби й спокійний, не крикливий, а внутрішньо наснажений, тембрально багатий. Так він прочитав майже всього Шевченка — вірші, поеми, прозові твори. Хто ще з талановитих майстрів художнього слова на подібний подвиг зважився?! Національне радіо збагнуло художню та емоційну силу цих прочитань і всю Шевченкіану, пропущену через розум і серце майстра, записало до фондів Національного радіо. Щире спасибі керівництву радіо! Останнім часом у його інтерпретації звучить “Щоденник”. Звучить як інтимний заповіт Генія нащадкам. Він ще ніколи й ніде повністю не озвучувався. Слухаєш ці сторінки “Щоденника” і таке враження, що з тобою ніби він ось тут поруч і повідує своє найзаповітніше. Така магічна сила голосу Петра Тодосьовича! Якось він запитав мене: “Чи потрібно це народові?” і я сказав: “Доконечно потрібно! Як катарсис! Шевченко як ніколи актуальний і потрібен для наснаги, для боротьби зі страшною владою!” Петро Тодосьович не лише палкий патріот, а й невтомний громадський діяч, пропагандист українського слова. Він із першого й до останнього дня був учасником знаменного походу з Києва до Петербурга й назад — “Останнім шляхом Кобзаря” з нагоди 130-річчя повернення праху генія в Україну і перепоховання в Каневі на Чернечій горі, де він знайшов вічний спочинок. Цей похід духовно очолював і йшов попереду отець Петро Бойко. Значну дорогу того походу хворими ногами пройшов і я, звідав і на собі магію його слова, відчув, як Петро Тодосьович-пастор молитвами і щирими проповідями, літіями надихав учасників походу і місцевих мешканців, повз села яких ми проходили, закликаючи народ до любові й злагоди, благав не боятися перешкод, які чинили місцеві чиновники на путі, страхаючи Шевченком. Не говорив — священнодіяв отець Петро у Керелівській церкві, яку освятив. “Я щасливий, що після витопту комуністичними копитами релігії та Христової віри в Керелівці юридично відновив церковну громаду”, — радіє Петро Тодосьович. Одне слово, роль Петра Бойка у вічності Кобзаря величезна, непроминуща і давно вже заслуговує гідного державного пошанування званням народного артиста України, відзначенням святою Шевченківською премією, іншими почесними відзнаками! Скромний, правдолюбивий, він звик чесно трудитися, бо має в серці святе — рідне слово, якому вірно служить усе своє свідоме творче життя. Цьогорічна Національна премія імені Тараса Шевченка, на жаль, оминула його, а її він найбільше, і то давно вже, заслуговує! Пошли, Боже, ще довгого-довгого звучання голосу Петра Бойка в українському ефірі! Він потрібен для пробудження й очищення від скверни душ нашого народу!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин