Вернісаж · “Кобзар” Тараса Шевченка є для чистих помислами українців Біблією на всі часи, на всі віки”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
У житті і в творчості з Шевченком
Слово Просвіти, №12 за 2014 рік
Я була на багатьох велелюдних відкриттях виставок заслуженого художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерія Франчука. Але на такій камерній — уперше. Та від цього вона не змаліла, адже відбулась у знаменний час — двохсотліття від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Олена ЛЕОНТОВИЧ, письменниця, член НСПУ
До Музею шістдесятництва прийшли поціновувачі, щоб привітати видатного художника з його 157-ю персональною виставкою, присвяченою українському генію, у якій поєдналися Шевченко і Майдан. Вона має знакову назву — “Передчуття Майдану: сторінками Кобзаря”, бо представляючи квінтесенцію художнього проекту (через обмеженість простору нелегко було автору відібрати полотна), вона має й інсталяцію, яка переносить до буремних днів і ночей боротьби наших відчайдухів за волю України, до якої закликав Шевченко, в якій зійшлися воєдино і нестримне прагнення гайдамаків, і посвята героїв Крут, і подвиг вояків ОУН—УПА. Виставка насичена поезією Шевченка, бо Тарасові рядки вже в назвах полотен: “Молюсь Тобі, Боже милий”, “Люди ж бачать, та людям не жаль”, “Ти не лукавила зо мною”, “Така, як ти, колись лілея”, “По діброві вітер виє”, “Чи то недоля, чи неволя”, “І будуть люде”, “У нашім Раю на землі”. Його дух витає над нею. Вона невидимими нитками душі митця пов’язує лейтмотив виставки із рвійним сьогоденням, у якому здійснився імператив українського Пророка “Кайдани порвіте!” і Його впевненість “Борітеся — поборете!”, яку промовив з екрана Сергій (Самвел) Нігоян. Тому така органічна присутність на виставці картини “Як сніг три пташечки летіли”, присвяченої “Світлої пам’яті трьох героїв Сергія Нігояна, Михайла Жизнєвського, Юрія Вербицького” і створеної до вірша Шевченка саме як передчуття, яке дається митцям високої духовності… На виставці представлені графіка, живопис, скульптура. У кожному творі нуртують думки і почуття творця, який іде по життю із заповідями нашого пророка з тих перших літ, коли побачив у батьківській хаті поруч з іконою Матері Божої портрет Шевченка, почув мамині пісні на його вірші, доторкнувся до них душею. У радості і в горі “Кобзар” був поруч. І недарма Валерій Франчук стверджує: “Кобзар” — пророча книга для України, тож підходжу до неї трепетно і сердечно”.
“Молюсь тобі, Боже милий...” . 2012 р.
У своїй творчості художник не одразу насмілився доступитися до цієї святої книги. “До образу Шевченка, — щиро зізнається митець, — я йшов довго, бо Шевченко сам — прекрас-
Валерій Франчук і Олена Леонтович ний живописець, рисувальник, аквареліст”. Він підходив поступово, заглиблюючись у всесвіт Кобзаря. З’явилися портрет Шевченка, поодинокі полотна. Та ось сталося! 2011—2013 роки — з душі виплеснулося до людей одкровення — Шевченкіана! У її картини треба “входити”, всотуючи їхню енергетику, переймаючись думками і почуттями художника, якими він щедро ділиться з глядачем. Про непересічність Франчукової Шевченкіани і своє захоплення нею говорили присутні на відкритті поети і перекладачі Віктор Женченко, Всеволод Ткаченко, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, Борис Войцехівський (творець шевченкових світлиць у багатьох містах), поет Юрій Титарев. Твори Шевченкіани — свідчення незнищенності духу українського народу, його стійкості, мужності, безприкладної любові до Батьківщини, готовності до самопожертви у відстоюванні її права на побудову тієї України, до якої кликав наш пророк Тарас Шевченко у своєму “Кобзарі”, який є, за твердженням Валерія Франчука, для чистих помислами українців Біблією на всі часи, на всі віки.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
