Презентація “Слово для мене — Святе!” 13 · с. 13сторінка оригіналу ↗
Поліфонія слова Володимира Корнійчука: про книгу «КольороМузика Слова»
Слово Просвіти, №12 за 2019 рік
Володимир ГРАБОВСЬКИЙ
“Почім грам сивого горя?..”, “…Ті слова приходять до мене з неба”, “І тамую душу молитвами”… Це — назви деяких мальованих поезій у прозі Володимира Корнійчука, що віддавна присутній в українському письменстві, в музичній критиці та журналістиці. Нині він — головний редактор часопису “Музика”, а до того понад 20 років видавав “Українську музичну газету”. Це видання, засноване в УРСР ще в 20-х роках, згодом “загубилося” і лише в 90-х роках зусиллями В. Корнійчука під егідою Національної Всеукраїнської музичної спілки відновило свою історію. Почесний громадянин міста Вишневого, уродженець Шевченкової землі (с. Цибулеве на Черкащині), невтомно й цілеспрямовано йде своїм шляхом. Заслужений журналіст України, член національних творчих спілок — письменників, журналістів, театральних діячів, хореографічної спілки, — В. Корнійчук має низку нагород: почесних звань, премій, орденів та медалей. Здобув мистецьку освіту як хореограф в училищі культури та театрознавець у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Згодом відчув потяг до літературної творчості, що, очевидно, “стимулювалася” журналістсько-репортерською працею, якою займається вже упродовж десятків літ. Аналітичні статті, рецензії, творчі портрети, есеї, інтерв’ю, репортажі опубліковано в українських та зарубіжних часописах. Крім театрознавчих досліджень — “Театр з аурою сонця” (2001); “Аvе Маria!” або “Психологічні особливості акторської творчості Марії Заньковецької” (2004), виходять друком інші книжки автора. Одна з перших — “Шукачі женьшеня” (1995). “Багатовекторність” Володимира Корнійчука у полі мистецтва і культури знайшла оригінальне продовження в його письменстві. Цікавий збірник “КольороМузика Слова” скеровує, власне, до Слова в оточенні образотворчості та мистецтва звуків. В. Корнійчук, навчаючись у мистецьких закладах, очевидно, на довгі роки був “заражений” постатями і творчими вершинами геніальних музикантів світу та України — Й. С. Баха, П. Чайковського, В. А. Моцарта, А. Веделя, Л. Бетховена, М. Леонтовича та інших композиторів. Маючи в руках змістовну, поліфонічну (багатозвучну) книгу автора, з якої вже зацитовано кілька слів, мимоволі приходиш до оманливого висновку: ось тут так багато різного, “кольорового” і “музичного”, ви-Словленого, бери і використовуй! Тут і влучні спостереження імпресіоністичних, часом експресіо ністичних порухів душі, “метафоричне бачення світу”, філософське розуміння сутності буття… Як зазнача-
Едуард ОВЧАРЕНКО
Американський українець Яро приїжджає до Карпат, щоб одружитися з тамтешньою співвітчизницею. Тільки за цієї умови він успадкує великі статки свого батька. Яро знайомиться з гуцулкою Ксенею, яка змінює його життя. З нагоди виходу фільму у столичному кінотеатрі “Оскар” відбулися пресконференція та урочиста прем’єра стрічки. У прес-конференції взяли участь голова Держкіно Пилип Іллєнко, режисерка та авторка сценарію Олена Дем’яненко, композитор Тимур Полянський, міжнародна команда акторів Варвара Лущик (Україна), Максим Лозинський (США), Олів’є Бонжур (Бельгія), Ігор Цішкевич (США), Катерина Молчанова (Україна), співачка і акторка Соломія Мельник (Dakh Daughters). Під час прес-конференції Пилип Іллєнко зазначив: — Я дуже радий, що у нас з’явилася стрічка, знята у такому нестандартному для українського кіно жанрі. За останні п’ять років в Україні не створювалися ють деякі критики, В. Корнійчук продовжує напрям поетичної творчості у прозі, започаткований, можливо, у Древній Греції і успішно піднесений до вершин у давній поезії Японії. Збірник “КольороМузика Слова” складають “Мальовані поезії у прозі”; “Новели”; “Короткі повісті”; “Фотородовід” і “Преса про автора”. Сім міні-циклів “мальованих” поезій зі знаковими підназвами “Осягти її таїну”, “Віддати борг сповна” та інші — це зосередження особливої уваги поета на Слові, на його магічній силі: Слово для мене — Святе! І коли працюю над Словом, то відчуваю його не лише на смак, дотик, а й тембр і колір… Тоді воно звучить у мені Мелодією божественною… Мотиви пам’яті, життя в різних іпостасях у рядках: Так бризнули вірші. Сині На життя моє біле і чорне. І червоне у ньому є: то батько і мати, яких уже немає. В. Корнійчук розкриває особисті шляхи поетизування не хизуючись, а навпаки, ніби “заземлює” високі душевні пориви. Мої вірші — то розкидані бубки думок, які все Життя збираю докупи і ніяк не можу зібрати: Знову розсипаються… Проте, складаючи методичний “трактат” словотворення, автор апелює до інших мистецтв, до Абсолюту:
Як народжуються вірші? Дуже просто: під час ходи, поїздок чи звичайнісінької роботи… Та є ще одна таїна: ті слова приходять до мене з неба, навіть тоді, коли їх зовсім не чекаєш — лишень записуєш на нотоносці душі… Уважно й доброзичливо спостерігаючи реалії нашого сьогодення, він бачить буття у всьому його різнобарв’ї. Помічає непривабливі картини, що не завше, мабуть, стають предметом поезії: це наші смітники, в яких порпаються люди; випадок на Хрещатику, коли “навколішках на асфальті, в пилюзі, у подертій куфайчині, картатій грубій хустці, в стоптаних чунях стояла сільська жінка і просила милостині”. Подібно про молодого чоловіка, що старанно протер хусточкою “обідця смітника й, схилившись над ним, почав вибирати сяку-таку поживу”. Авторові пригадуються далекі 50-ті роки з руками тітки і бабуні, які швидко молотили житні снопи ціпами… А образ рідних працьовитих рук виник у пам’яті, коли побачив руки старої жінки, яка щось хутко шукала у смітнику вже не в 50-х, а — сьогодні: “То, чоловіче, йде наша квола, ще не зміцніла, але незалежна Україна в образі сухорлявої, невеличкої на зріст жіночки, яка ще й прикульгує на ліву, згинаючись у попереку”. Наше воєнне сьогодення викликало до життя інший образ у рядках письменника: чуючи салюти перемоги далекої вже війни, дівчинка на руках у мами здригалася, немов би відчуваючи жахіття сьогоднішніх залпів на сході України. Творчість В. Корнійчука виповнена постатями музикантів і відлунням їхніх композицій. “Ведель у музиці — то ангел-хранитель над Україною”. “Коли слухаю Леонтовича, особливо ж його старовинний козацький кант “Ой, зійшла зоря”, то думаю, що таку музику міг творити лише намісник Бога на землі”, — ділиться автор. Гармонія. Спокій. І впевненість у собі: скільки разів ми собі цього бажаємо, та чи завжди досягаємо цього… Коротка повість “Петрові батоги — Реквієм. За Вольфґанґом Амадеєм Моцартом” — щемкий текст, присвячений передчасному відходу у засвіти письменникового батька Петра — солдата, трудівника, порядної людини (загинув у автокатастрофі). В. Корнійчук в 11-й частині “Петрових батогів” віддав належне батькові, який умів не лише славно працювати — шоферувати, а й веселитися: “Зруйнувавши гармонію ладів, творив нечувану до цього гармонію власного танцю”.
Потрібно розповісти про нашого сучасника, представленого в книзі автора — унікальну, універсальну особистість — Флоріана Юр’єва. Український скрипковий майстер, архітектор, живописець, композитор… У своїй діяльності зумів поєднати абсолютно різні види мистецтва (простір і час!). На Либідській, у Києві, як пише В. Корнійчук, “звів музику в камені” — височіє споруда архітектора сучасного концертного залу, що отримала модерну назву “Літаюча тарілка”. А в доробку скрипкового майстра Ф. Юр’єва є вокально-інструментальна сюїта “Часова ріка” у 25-ти частинах, в якій використано вірші поетів світу та України від Мацуо Басьо, Франсуа Війона до Павла Тичини і Ліни Костенко. Візуальні сторінки книги доповнено в книзі численними світлинами “фотородоводу” (переважно чорно-білими). Вміщено світлини від 40—50-х років минулого сторіччя до сьогодення. Щодо згаданих репродукцій образотворчого мистецтва, вони — за задумом автора — повинні резонувати зі словесними розділами книги, адже її назва — “КольороМузика Слова” — віщує про сказане. Спираючись у словотворенні на відомих українських майстрів минулого і сьогодення — В. Стефаника, Г. Тютюнника, Є. Гуцала, В. Дрозда, М. Жулинського, М. Слабошпицького, автор творить своє Слово. Він також уважав за потрібне вмістити до книги й розділ відгуків, рецензій та інтерв’ю своїх колег “по перу”. Це літературні критики, публіцисти, музикознавці й культурологи — В. Кирилюк, М. Луговик, А. Терещенко, Б. Сюта, Г. Степанченко, О. Логвиненко, І. Сікорська та інші. …Спілкуючись із автором упродовж багатьох років — здавалось би, пізнав людину достатньо глибоко. Справді, книгу “Шукачі женьшеня” В. Корнійчук подарував мені ще в 90-х. Пізніше наші контакти вже розгорталися у полі музичної публіцистики і критики (“Українська музична газета”, журнал “Музика”). Мушу сказати, що ці рідкісні та вкрай потрібні видання про музичне мистецтво переживають не найкращі часи, і причини цього, напевно, не в традиційному “немагрошей”, а радше в зашкарублості і пасивності широких суспільних кіл, найперше — причетних до музики, а також тих, що люблять висловлюватись про “унікальну пісенність” і “особливу музикальність” українців. Важливо інше: книга Володимира Корнійчука “КольороМузика Слова” додає свіжих струменів до життя рідної мови, а також сприяє тяглості українського Родоводу.
туру в усій її красі, наші старання не були марними, — прокоментував Ігор Цішкевич, який зіграв дядька Майка. — Це справжнє Боже благословення бути в Україні, на Батьківщині моїх предків. Набув прекрасний досвід, працюючи з такою талановитою творчою командою, — зізнався американський актор українського походження Максим Лозинський (Яро). — Дуже цікавий досвід зйомок в Україні. Цей фільм допоміг мені подивитися на вашу країну з іншого боку, — зазначив бельгійський актор Олів’є Бонжур. Композитор Тимур Полянський розповів, що спочатку хотіли повністю взяти музику з оперети. Але вивчивши той матеріал з точки зору сьогодення, вирішили його творчо опрацювати. А Соломія Мельник, учасниця гурту Dakh Daughters, який став музичною душею стрічки, зазначила: — Для нас це був насамперед колосальний досвід дисципліни у формі кіно, інколи було доволі непросто, проте ми дуже раді, що саме Dakh Daughters відповідали за музичне оформлення фільму.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
