Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 12 (1247), 28 березня — 3 квітня 2024 Не сумніватися в нашій перемозі ЮРІЙ ЩЕРБАК
Слово Просвіти, №12 за 2024 рік
Віктор СКОРИК, оглядач “СП”
Перший крок до перемоги – це впевненість у своїх силах: у силі духу, силі любові до свого народу, родини, силі ненависті до ворога, який прийшов вбивати тебе, твій народ і твою родину у твоїй Батьківщині, твоїй хаті, а також у силі свого розуму й хисту – саме ця аріаднина нитка сил є дороговказом, що веде до перемоги. Попереду у нас будуть окремі перемоги і прикрі поразки, бо це війна. Але мусимо мати сили для того, щоб результуючий вектор перемог і поразок вказував на нашу Перемогу. Цю перемогу ми маємо здобути своїми руками, ніхто залюбки не кинеться в наш смертельний бій з параноїдальним велетнем, який до того ж має у своїх руках сотні нуклеарних бомб, якими погрожує всім, хто наблизиться до місця битви, і обіцяє тими бомбами, якщо що, то й рознести всю планету – “дєржитє мєня сємєро!”. Цю страшилку світ вже пережив і не звертає уваги на галас вдаваного божевільного, що бере “на іспуг”. Цього Голіафа неможливо вбити в лоба пращею, як це зробив Давид, його можна вбити лише комплексом вправ прямої і непрямої дії. А це не тільки наші дії на фронтах, що є основою, це і дії наших партнерів – постачання зброї та боєприпасів у наші руки, щоб ми не бились голіруч з Голіафом (як це було на початку повномасштабної війни), хоча так героїчно битися можна (як це несподівано для всього світу і ворога також на початку довели українці-добровольці). Так, можна, але недовго, бо адреналін – справді дієвий чинник, але все-таки має короткочасний термін дії. Це і перенесення бойових дій на територію ворога – як запорука успішного ведення війни; перенесення своїм прямим дистанційним впливом – обстрілами значущих об’єктів ворога, а також перенесення своїх дій під чужим прапором, тобто ініціації бойових дій силами внутрішньо-московитських суб’єктів різного характеру і спрямування – ідеологічного, національного тощо. Ініціація і допомога таким діям на території ворога – озброєнням, боєприпасами, підготовкою та навчанням таких антикремлівських сил. Перенесення бойових дій на території ворога – це удари по інфраструктурі його військової спроможності, логістиці війни, знищення небезпечних концентрацій військових угрупувань поблизу кордонів, руйнування підприємств воєнно-промислового комплексу; це і спосіб впливу на мізки мешканців Московії, знищення їхніх ілюзій про подальше гедоністичне життя посеред війни проти України, розв’язаної ними у своїй маячні імперського нацизму. Московити мають боятися відплати, мають усвідомити, що війна прийшла до них додому; страх і розпач населення – це дієвий спосіб виграти війну. Перенесення війни на територію ворога – це ще й санкції, які накладаються на агресивну Московію нашими партнерами. Що б там не казали численні іронічні “аналітики та експерти” різного ґатунку та штибу, але санкції таки дошкульно діють, не тільки на військову спроможність Москви, а й на “холодильники” та вітрини пересічних мешканців нацистської орди. Багато було критики щодо їх поступовості, але їхня ґвалтовність не була кращим варіантом, бо у взаємопов’язаному світовому ринкові, від ґвалтовності таких дій потерпають не тільки ті, на кого ці санкції накладаються, а й ті, хто їх накладає. Для цього були проведені підготовчі переорієнтування потоків постачання, щоб не завдати удару по своїй економіці, і лише після цього тривало поступове посилення санкцій на Москву. Так, була і певна частина егоїстичних міркувань в урядах і суспільствах наших партнерів. Але нам теж вигідно, щоб підтримка наших партнерів була сталою, а для цього потрібна підтримка нашої боротьби з ворогом з боку суспільства в державах партнерів. У будь-яких суспільствах є значна частина людей, які не готові жертвувати своїм зручним існуванням заради допомоги комусь і десь, навіть якщо вони усвідомлюють справедливість такої війни збоку адресата своєї підтримки. До того ж чинник умовного “холодильника” та перешкод для власного гедоністичного життя для пересічних громадян стає козирною картою для використання ультраправими силами. Тим більше, що такий тренд ультраправості в останні як мінімум півтора року зріс до вкрай небезпечного рівня у багатьох державах світу. Уряди цих країн мають з цим рахуватись, і якщо вони будуть рубати з плеча, то ультраправі тенденції призведуть до ультраправих урядів, що для нас означає втрату будь-якої підтримки і примус нас до “миру”, тобто до капітуляції. Крім того, в сучасних умовах неможливо ввести бажані тотальні санкції щодо Москви, оскільки за останні десятиліття значно зросла могутність автократичних держав, як-от, насамперед Китаю, Туреччини, Бразилії тощо, тому тотальні санкції тепер неможливі, і це треба усвідомлювати. І якщо перегнути палку в цьому процесі, то вона переламається і може вдарити нас і наших партнерів. Бо всі ці автократії уважно приміряють свій шанс до нового розподілу світу на свою користь, вони очікують. Значущість і вплив санкцій проявляється і буде дедалі більше проявлятися з часом. Так, з одного боку, очікування результату ефективного впливу санкцій дає час і можливість певним, але не вичерпним, чином адаптуватись Москві до такого стану речей. Але, з іншого боку, санкції проявляють дедалі більший вплив на економічні і військові спроможності Орди, а також спричиняють все більший дискомфорт для населення імперії зла, а отже, невдоволення і, відповідно, пошуки шляхів припинення війни. Щоб невдоволення війною серед населення агресивної імперії значно зростало, ми повинні ширше і глибше бити по їхній території. Не варто і не продуктивно волати про необхідність постачання ефективної та далекобійної зброї і боєприпасів від наших партнерів. Так, хтось боїться це робити, але справа не в тому. Чому – про це я вже частково написав вище. Тут є ще один вагомий чинник. Коли наші партнери говорять про своє прагнення уникнути ескалації війни, то це щонайменше прояв боягузтва (хоча єй такі) або байдужості (прояв планктонного існування, яким живиться популізм) чи егоїзму (ультраправі або наближені до них), – насправді найбільше це прояв раціонального розрахунку. Коли йдеться про те, що наші партнери зволікають з постачанням зброї великої дальності і обмежують її застосування межами окупованих територій України, то це небажання дати козирі в руки Кремля, який лукаво впроваджує свої наративи про війну “агресивного блоку НАТО проти матушкі-росії”, націлені не тільки на духопідйомність населення своєї орди, ай на “докази” справедливості своєї війни проти України в очах спільнот другого та третього світів. Аби перетягти їх на свою користь, оскільки антизахідні і особливо антиамериканські настрої мають значне поширення в цих світах, та й не тільки в них, а й певною мірою серед населення “першого світу”. Одним словом, розділяй і володарюй. Пряме втручання НАТО на цьому етапі дало б змогу Кремлю підняти серед свого “глубінного народа” істерію і готовність йти на “свящєнную войну” проти Заходу, а отже, надало б можливість Кремлю провести максимальну мобілізацію смертників на фронтах, а також на тлі такої істерії повністю перевести свою економіку на військові рейки з режимом роботи
Продовження на стор. 2
Харків. День народження Кобзаря. Журналіст і волонтер Леонід Логвиненко
ПЕТРО ШИМКІВ
ТАРАС ГОЛОВКО
12–13
ПЕРЕДПЛАТА—2024 Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу видань України" на 2024 рік (стор. 24). Вартість зросла вдвічі через незалежні від редакції причини і є такою: 1 міс. — 60 грн. 3 міс. — 180 грн. 6 міс. — 360 грн. Будьмо, друзі, разом!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
