Пошта “СП” · “Нація, яка не читає, яка не знає своєї історії, не здатна перемогти”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Болгари про українську мову
Слово Просвіти, №12 за 2024 рік
Спочатку збирався написати про ставлення болгар Одещини до української мови. Але потім вирішив не звужувати рамки географією. Бо йдеться якраз про те, як ознайомлення з українською мовою (а часом і глибоке вивчення її) бодай частиною бессарабських болгар є фундаментом для зміцнення українсько-болгарської дружби у значно більших масштабах. Тобто йдеться не лише про Одещину. Свого часу, подорожуючи Придунайським краєм, я зустрів кілька симпатичних молодих людей, які вивчили українську мову вже після школи. У школі не вивчали, адже Буджак – це особливий край: тут з 1940 року мовою міжнаціонального спілкування була російська, а не українська. Проте декому вдавалося непогано оволодіти українською в інституті чи коледжі. Такі люди є як серед болгар, так і серед молдован, гагаузів і навіть албанців. Останніх зустрічав як в албанському селі Каракурт, так і в Ізмаїлі. Стосовно болгар. Мешканка Ізмаїльського району Тетяна Станєва досконало оволоділа українською, навчаючись у Києві. Університет компенсував те, чого не додала загальноосвітня школа. Відтоді ця вродлива жінка стала своєрідним містком між Україною та Болгарією. Ледь не щодня дізнаюся про її добрі справи. Скажімо: – Друзі, зараз розповім вам дещо цікаве. Мій болгарський учень з української мови щовечора слухає Українське радіо! Це я його “підсадила” для практики. Шановні ведучі Захаре Давиденку, Романе Колядо, Денисе Денисенку, майте на увазі, що з вами болгари вивчають українську! Мій учень зазвичай виписує незнайомі слова, а потім ми перекладаємо їх і таким чином завчаємо. Мій приятель натрапив на декілька моїх інтерв’ю на радіо і також уважно їх прослухав. Отже, він чув мою болгарську на ТБ і в приватних розмовах, а українську – на радіо і уроках. Тобто в публічному просторі він чув мене двома мовами, російською не чув. І раптом сьогодні каже (його дозвіл поділитись із вами отримала): “Я послухав твоє інтерв’ю російською для російського каналу, то це як чорно-білий телевізор. Рівний, прісний, грубий, мертвий якийсь... А коли ти говориш українською, це як… кольоровий телевізор! Словом, тобі не личить російська”. Уявляєте? Я довго сміялася. Розповіла йому, як за кадром цього інтерв’ю лишилися запитання до мого колеги стосовно деяких слів: “Як це буде російською?” Потім вже й він сміявся. Я справді відвикла від російської, мій мозок довго підбирає слова, а мій мовний апарат довго звикає до цієї вимови. Інший мій друг казав, що дівчата, які говорять українською, мають сексуальніший вигляд! Каже: “Не хвилюють мене російськомовні…” Ось бачите? А кажуть, що чоловіки не кохають вухами... Думаю, що сексуальність української –
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
