«Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПРОСВІТЯНЦІ — ЗА ЗАС- ЛУГИ
Слово Просвіти, №13 за 2005 рік
У житті нерідко так трапляється. Одні працюють, не покладаючи рук, не чекаючи винагороди, — і нагороди їх уперто обминають. А такий же, а нерідко й менший доробок іншого вчасно й помітять, і оцінять. Ось і Дарія Дмитрівна Чубата, знаний у Тернополі лікар, депутат обласної ради двох останніх скликань, голова міського об’єднання “Просвіти” — вся в роботі, в громадських клопотах. Не знаємо іншої такої громадської активістки, яка б так, як вона, скрізь встигала. Просвітянка за духом, за складом душі, Дарія Дмитрівна організовує конференції, громадські обговорення суспільно значимих питань, допомагає молодим талантам і людям з обмеженими можливостями. А відколи очолила в обласній раді постійну комісію з питань духовності, культури, свободи слова та інформації, полем її діяльності стала вся культура області. Дарія Дмитрівна активно підтримує творчі колективи, митців, наполегливо виступає за надання статусу національної святині Почаївській лаврі, підтримує журналістські колективи. Проте нагород, як не дивно, в неї не густо, а державної — досі не було жодної. І ось нарешті давно заслужене визнання її громадської праці: голову міського об’єднання “Просвіти” Д. Чубату нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня. Нагороду на урочистому шевченків-
z
КОНФЕРЕНЦІЯ
Бериславська “Просвіта” провела науково-практичну конференцію на тему “Історія заселення Бериславщини”. Організація й раніше проводила подібні заходи, присвячені роковинам В. Стуса, М. Грушевського, С. Петлюри, Г. Сковороди, В. Симоненка, В. Винниченка, з нагоди різних подій вітчизняної історії та культури. Цього разу була обрана саме вказана тематика, позаяк довкола питання колонізації Південної України в XVIII— XIX ст. і царська, і радянська історіографії штучно творили бар’єр історичної неправди, яка, на жаль, і досі культивується значною частиною російських дослідників. Багато років нав’язувалася думка про нібито “ісконно русскіє зємлі”, про завжди російський південь, про відсутність у наших краях довгий час українців, про благо, яке безупинно несли колонізатори т. з. “старшого брата”. Учасники конференції, яких зібралося майже 200 осіб, — освітяни, працівники культури, студенти педагогічного та медичного училищ, керівники районної ради, держадміністрації, міської ради, представники громадськості — зі здивуванням довідалися, що ще задовго до появи на півдні росіян топографічний опис середини XVIII ст. твердив, що тут “мешканців ніяких не було з турецького боку, однак запоріжці місцями доволі зимівників мають”. Або, скажімо, пам’ятаючи роль Потьомкіна в заселенні краю, чи багато хто знає слова
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
