З роси й води! · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПОЕЗІЇ І ПОЕЗІЯ ТЕХНІКИ
Слово Просвіти, №13 за 2005 рік
НА МАЙДАНІ На майдані коло церкви революція іде. Павло Тичина Нас лякали: чорна сила Переможе все і всіх… Чорна сила не згубила, Переляк здолать не зміг.
Буде правий той, хто верхній, Не піднятись із колін… Ні, панове, все це брехні, В серці — волі передзвін.
Притискайся ти до мене, Щоб стояти до кінця. Помаранчеві знамена, Помаранчеві серця. Ми — народ, ми — горді люди,
Фото Ганни Оборської
Народився Борис Списаренко п’ятого квітневого дня 1935 року в м. Київ. Цікаво, що талант літератора відкрив у ньому вчитель математики, його класний керівник. Якось учитель попросив тоді ще п’ятикласника Бориса скласти вірш до шкільної газети, редактором якої він був. Борис блискуче впорався з цим завданням — склав акровірш. Після цього однокласники стали дражнити його “поетом”, а вчителі — слідкувати за розвитком таланту. Фактично, виховував Бориса старший брат, який спонукав його до читання. І Борис ходив по бібліотеках, пізнавав багато нового й цікавого. Як результат — літературна концепція його творів. Проте літературна творчість — не єдине захоплення письменника. У шкільні роки для Бориса не існувало жодної складної задачі з геометрії. Запримітивши талант Бориса до математики, старший брат після закінчення шко-
Перетворюю ніч на світання, Нароблю із проміння обнов, Щоб та жінка, що зветься “кохана”, Та й повірила в щиру любов.
Перетворюю слово у пісню, Хоч робота оця не проста. Може хтось чи зі мною, чи після Покладе пісню ту на вуста.
* * * Серед сніжних химерій, Коли нудіє світ, Ти постукала в двері І сказала: “Привіт”.
Сніг на косах не танув — У своїм кожушку… Я таку пам’ятаю, Не забуду таку.
ли узяв його за руку і силою потягнув до будівельного інституту. Так розвіялася мрія поета про вступ до Московського університету на факультет журналістики, і він закінчує інженерний вишкіл. Займаючись науковими проектами в області будівництва, він одночасно співає в хорі Петра Гончарова, вчиться у багатьох великих українських артистів: Є. Гладушевської, Г. Фоміної, К. Жербіни, В. Нардеги та інших. Літературна творчість Бориса Дмитровича переплітається з інженерно-будівельною діяльністю, якій він віддав майже все своє життя. Це чимало житлових і виробничих будинків, спецоб’єктів у Києві, на Волині, Дніпропетровщині та Вінниччині, а також інженерні проекти, один з яких — мобільний комбайн для збору врожаю. Як відомо, в Україні під час збору врожаю більше 30 відсотків зерна залишається в землі. Новинка Б. Списаренка унікальна саме тим, що рятує кожну крихту врожаю. Крім того, комбайн є повною противагою американському “Джону Діру”, вага якого понад 30 тонн, тоді як мобільний важить 2—3 тонни. До того ж “Джон Дір” потребує великих додаткових коштів на закупку спеціального пального та окремих деталей для ремонту й оновлення. Проте унікальність такого безцінного винаходу держава хоч і помітила й офіційно прийняла, та насправді комбайн залишився лише проектом на папері: його поки що так і не сконструювали. Це пригнітило автора, та не зламало. Він продовжує працювати як над новими проектами, так і на літературній ниві. Проте мало хто знає, що Б. Списаренко ще й неабиякий співак. Одного разу на літературному вечорі, присвяченому творчості Григорія Косинки, він мав виконати власну пісню “Червона воля” під акомпанемент композитора П. Майбороди. Але той на вечір не з’явився, очевидно, побоюючись тодішньої влади, що не допускала демократичних висловлювань про репресованих у 30-их роках письменників. Тоді Борис сам вийшов на сцену і заспівав. Щирі слова, невгасимий вогонь у його очах змусили здригнутися присутніх у залі, за що шлях у подальше мистецьке життя йому був надовго перекритий. Б. Списаренко не зараховує себе ні до художників, ні до аналітиків, бо, нібито, за природою він художник, проте інженерний вишкіл пробудив потребу в аналітичному мисленні. А взагалі вважає, що якщо поет позбавлений втручання правої півкулі, то його твори не читатимуть, бо в них бракуватиме душевних почуттів. Любов до геометрії виробила в поета любов до стрункої краси між множинним і людською уявою. Множинне приходить уві сні. Це можуть бути зірки, люди, поети… А уява з нами наяву. Такі переконання поета є філософськими, тому можна з упевненістю сказати, що він ще й філософ. Разом із любов’ю до літератури зростає інтерес поета до кобзарства. Чимраз сильніше вабили його тонкі струни кобзи, а музика, що з-під них виринала, “змушувала злізти з печі і взятися за плуга”. Під музику кобзи виникали нові образи. І все частіше лягали на папір. Така схильність до кобзарства, що навіювала спогади про Шевченка, спонукала до створення ним Кобзарської світлиці в Українському домі. Відтоді поет і опікується нею та іншими літературно-мистецькими програмами. І саме, значною мірою, завдяки Б. Списаренку кобзарство стало узаконеним у наш час. Як ми знаємо, кобзарство є невід’ємною частиною козацтва, яке прагне відновити небайдужа душа поета. Йому присвоєно козацьке звання полковника, він стає членом Ради Старійшин — міжнародної асоціації козацтва. Б. Списаренко не зупиняється і мріє підкорити нові вершини. Приміром, ідея створення шкіл джур… Письменник твердо переконаний, що Україна стане справжньою державою тільки після повернення до козацького ладу, а джури — це майбутнє України. Нині Б. Списаренко працює завідувачем відділу культури ВУТ “Просвіта” в Києві. На громадських засадах керує літературно-мистецьким об’єднанням, яке він започаткував 1999 року. Тоді це було літературне об’єднання “Вітрила”, яке працювало в Українському домі національного комплексу “Експоцентр України”. Та несподівано керівництво Українського дому заявило, що відсутні кошти для забезпечення подальшого існування цього об’єднання. І тоді, завдяки активній підтримці та клопотанню Бориса Дмитровича, за сприяння Голови ВУТ “Просвіта”, народного депутата України П. Мовчана, це об’єднання відновило свою роботу, знову ж таки на добровільних засадах, але вже в товаристві “Просвіта” і стало називатися “Просвітянські витоки”. Борис Дмитрович сподівається на кращу долю України, вірить у її піднесення. У тривожні листопадово-грудневі дні 2004 року він був на Майдані разом із молоддю і твердо вірив, що український народ переможе. Упевнено можна сказати, що за світовідчуттям Борис Дмитрович — поет, за фахом — інженер-будівельник, а за простими людськими якостями — великий патріот, справжній син українського народу.
z
Наталія ШУЛЬГА, учениця 11-Б класу СШ № 297 Святошинського району м. Києва, дійсний член МАН “Дослідник”
ВУТ “Просвіта” і редакція “Слова Просвіти” щиро вітають Бориса Дмитровича СПИСАРЕНКА із ювілеєм і бажають творчої наснаги.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
