Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · с. 14сторінка оригіналу ↗

ХРАМ ЧИ ДЕКОРАЦІЯ?

Слово Просвіти, №13 за 2005 рік

“КРУГЛИЙ СТІЛ” Цього березня минула 110-та річниця з дня народження видатного українського поета Максима Рильського. Тож “круглий стіл”, який відбувся в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського під назвою “Українська культура сьогодні: стан, перспективи розвитку та дослідження” розпочався саме зі спогадів про непересічну постать поета, який проявив себе не тільки як літератор, а й як науковець, збирач фольклору, поціновувач музики. Він вважав, що гуманітарні науки потрібно досліджувати в комплексі, отож інститут продовжує наукову лінію того, чиє ім’я носить. Тут готують енциклопедичні довідники з історії музики, етнографії, кіно, випущено 3-ій том “Історії української культури”, який створено із залученням багатьох гуманітарних наук. Та, власне, розповіді та спогади про Максима Рильського — це був заспів. Потім розмова перейшла в проблемне русло української культури й мови. На “круглому столі” були присутні багато відомих діячів культури, серед яких — голова ВУТ “Просвіта”, народний депутат Павло Мовчан, голова Комітету ВР із питань духовності Лесь Танюк, голова Комітету з питань нацменшин Геннадій Удовенко, письменник і депутат Борис Олійник, літератор РОЗДУМИ НА ТЕМУ На щастя, минули часи, коли на руїнах храмів будували клуби й розважальні заклади. Але дедалі активніші розмови про можливе будівництво на фундаментах Десятинної церкви, де загинули кияни, обороняючи від монголо-татарської навали і своє місто, і свою віру, спонукають нас у новому тисячолітті захищати і своє місто, і свою православну віру. По-перше, вписати нову споруду в уже складений архітектурний простір — це зруйнувати історичний ансамбль, де домінує Андріївська церква і де видно старовинні ландшафти, які відкривалися провісницькому погляду апостола Андрія Первозванного. По-друге, якщо навіть зневажити ідею містобудування як цілісного середовища для нормального, здорового існування людини, а піддатися спокусі прагматичній, аби лишень завантажити будівельників, то в Києві величезна потреба в житлових будинках, і за межами Києва є скільки завгодно населених пунктів, де немає ніякої церкви, тож докласти зусилля будівельникам є де. По-третє, якщо в нашому бюджеті з його багатомільярдним дефіцитом є спеціальні кошти для культових споруд, то логічно спрямувати їх на реставрацію старовинних храмів, на порятунок історичних пам’яток. По-четверте, якщо йдеться про втручання в міжконфесійні суперечки, то таке будівництво, безперечно, піділлє оливи у тьмяний вогонь розбрату, який усе-таки жевріє в Києві. Як відомо, найбільше храмів будує УПЦ МП, яка під час недавніх виборів скомпрометувала себе в очах віруючих нехристиянськими виступами проти інших конфесій, а Православна Церква Київського патріархату загнана в глухий кут, оскільки її керівник позбавлений сану і двічі підданий анафемі російською церквою, з якої він не виходив. За каноном його не мають права ні сповідувати, ні причащати. Тому Церква Київського патріархату опинилася за межами вселенського братства православних церков. Андріївська церква за державним розподілом належить УАПЦ, що, по суті, досі гонима в нашій незалежній державі: у храм, що одночасно є і музеєм, і концертною залою, далеко не завжди митрополит Мефодій може вільно увійти і правити службу, бо ключі від храму, бувало, доводилося вимолювати в музейників. Такий фактичний стан речей ні для кого не секрет. Справа богословів — так би мовити, “легалізувати”, ввести в канон православ’я Церкву Київського патріархату. А справа нової влади — врешті визнати на державному рівні УАПЦ, яка молиться за наш уряд, за нашу армію, за наш народ, а не за сусідню державу. Отже, побудувати через дорогу від Андріївської церкви ще одну — іншої конфесії — це значить піддати спокусі віруючих ходити в храм не до Бога, а до тих чи інших церковників. Останній, п’ятий арґумент на захист фундаментів Десятинної церкви, — це сама служба Божа. Багато киян знають, що Десятинний храм у дусі постійно діє і служать там ангели. Є люди, котрі навіть спершу потрапили туди на вінчання, а вже згодом одружилися і вінчалися в звичайному храмі. Можливо, місце ангелів посіли ті, котрі загинули під час монголо-татарської навали, а може, ті, яких провісницьки бачив Андрій Первозванний, — про це можна тільки здогадуватися. Якщо ж побудують

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин