Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ІНФОРМАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА КОЛОНІЗАЦІЯ

Слово Просвіти, №13 за 2007 рік

Володимир ФЕРЕНЦ Здається, ніхто на владній вер! хівці не вірить у те, що весь зрос! таючий негатив у ставленні впли! вової верхівки суспільства до цін! ностей етнічних українців може ко! лись переповнити чашу терпіння. Заява молодого депутата!реґіона! ла про безперспективність україн! ської мови і необхідності запро! вадження другої державної — це лише “озвучене” останнє попе! редження дрімаючим українцям від уже зросійщеного одноплемін! ника. Воно означає лиш одне: час слізних заяв про утиски україн! ської мови повинен відійти в мину! ле. Їх не читають ті, хто принципо! во не хоче знати і розуміти україн! ську. Чи міг би працювати в євро! пейській державі міністр, говорячи офіційно мовою національної мен! шини чи іншої держави? В Азії з її традиціоналізмом і в сусідній Росії тим паче не міг би. А в Україні це звичний факт, який дуже усклад! нює нашу орієнтацію на європей! ськість чи азійство, а для сторон! нього оглядача є очевидним свід! ченням нашої державної несамо! стійності. У заявах Левченка йдеться про таке, що багато щи! рих українців бояться сказати від! верто, остерігаючись протистоянь і загрози формальній незалежнос! ті. Адже радикальний спротив зро! сійщенню, тобто інформаційно! економічній колонізації України миттєво викличе вкрай жорстку реакцію Росії і не тільки Росії — усіх світових учасників глобаліс! тичного “перетравлювання” нашо! го суспільства й наших ресурсів. Це дуже серйозно і молоді це ро! зуміють. То чому ж від молодих по! літиків!українців немає альтерна! тиви до позиції Левченка? Мені зрозуміло — більшість із них уже пройшли “обробку” сучасними ін! формаційними методами денаціо! налізації, які вільно поширюються у формально українському інфор! маційному просторі й продукують! ся так званими “фондами підтрим! ки демократії”. Ми надіялися на молоде активне покоління свідо! мих українців, але воно виявилося заслабким кількісно, якісно, орга! нізаційно. Безперечно, старе по! коління патріотів має за це вину, не змігши радикально осучаснити ук! раїнські організації на потребу но! вої інформаційної доби, недооці! нивши небезпек глобалізації і су! часних технологій інформаційної війни, що триває для України з перших днів незалежності. Час ут! рачено, але хоча б зробити з цього болючий урок і швидко поставити все на свої місця, насамперед виз! начивши місце і роль етнічних ук! раїнців в Україні. Чому ми боїмося сказати, що російськомовних ет! нічних українців немає в природі? Ми для формального утвердження державності під тиском можливих московських загроз фактично по! годились на відтермінування ра! дикального відновлення самобут! ності українського етносу. Погоди! лися перші демократи!українці. Тепер маємо державу, де україн! цем признаватися не обов’язково, й українська державна мова фак! тично не обов’язкова. Державна мова не домінує в бізнесі, науці, політиці і в державній службі. То, може, те саме, але сказане депу! татом Левченком пробудить пито! мо українську культурну і політичну еліту з летаргічного сну, а україн! ську молодь змусить задуматися над перспективою власної долі американських індіанців у резер! вації? За всіма ознаками сучасна Україна терпить складне глобалі! заційне перетворення!перетрав! лювання за моделлю колонізації Америки, але на замовлення і під протекторатом Росії. Дай Бог це витримати і не збожеволіти чи збайдужіти до отупіння!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин