Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Якщо вже не вдається бути святим, то треба бути хоча б чесним.
Слово Просвіти, №13 за 2007 рік
*** Волосся на мені заворушилось, як сотник бити цвяхи приказав…
А як розповісти про це?!
…“Звершилось”, як Сам Ісус востаннє проказав.
Страшні то муки… Що тут ще гадати — те розпинання страшно і згадати.
…Отак валялись черепи в рові, а так от хрест підводили в крові…
А люди на Голгофу прибували. Дивились, як долоні прибивали. Й плювали в бік розп’ятого Христа, як і усю дорогу до хреста…
А хрест важкий був… Він лише до рогу доніс його, а далі вже не зміг…
… Хоч я ось іншу згадую дорогу, а там, на тій дорозі, — радість, сміх.
І цих людей з обіймами палкими! Вони були в неділю не такими…
Вони ж очей до ранку не стулили й Ісуса ждали, як найбільше з див. Йому ж дорогу одягом стелили, коли в Єрусалим Він уїздив!
І зеленню стелили шлях, і віттям. Таке уперше на очах моїх… Його ж тоді показували дітям, піднявши понад головами їх!
І хоч не мав Він ні святого сану, ні титулів високих при дворі — йому хвалу співали і осанну і зрячі, і сліпі, й поводирі.
Ще й досі крики радісні витають, де Він проїхав, сівши на осля!
… Це людоньки… Вони вас привітають, вони ж і розіпнуть вас опісля.
*** Одні плювали. Другі так дивились. А вояки маслинами давились і глузували, спершись на списи: “Якщо Ти Цар, то Сам Себе спаси!”
А в нього ж рана запеклась на рані! І всі такі залиті кров’ю, рвані. Бо там, де з батога звисав свинець, лишалось рване тіло чи синець.
Він і тоді, як прибивали руки, очей Своїх сльозами не зросив. Він довго на хресті терпів ці муки. А потім тихо пити попросив.
Та ті, які весь час Христа жалили,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
