Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПОЕТИЧНИЙ АВТОГРАФ
Слово Просвіти, №13 за 2007 рік
Найдужче бив якийсь там бородань…
Голгофа аж здригалась від ридань.
Хтось голосив, відкривши рот, як вершу. Хтось вив надривно голосом нудним…
… Пророка завжди розпинають спершу, а потім побиваються над ним.
Оце і все, що на Голгофі сталось. Ні, там ще кілька вояків зосталось.
Напийсь. Вона цілюща і живильна. Вона втамує спрагу і спасе… …Ти не лякайся — я не божевільна. Я при умі. Я розумію все.
Це хрест стоїть, поструганий до блиску. І зовсім він не схожий на колиску. Я навіть знаю, хто його тесав… Не знаю тільки я —
чому Ти Сам?
Хай вояки ув одяг Твій оділись. Хай фарисеї правлять десь бали. …Та друзі де?.. Куди вони поділись?.. Скажи мені, якщо вони були…
Вони могли до Риму написати — у них же там знайомства і посли… …Ти цілий світ цей кинувся спасати! Чого ж Тебе, Дитино, не спасли?
Ти скажеш: не вони цей хрест зрубили і не вони на страту повели.
Нехай і так. Та що вони зробили, коли Тебе так тяжко сповили?
Покинули тут воїнів на варті й самі пішли до втіх своїх земних?.. …Синочку мій! Вони ж тоді не варті, щоб так пекельно мучитись за них!
(Торкнулась рукою чола, сіла біля хреста).
Як добре, що Господь послав весну, — я біля Тебе ляжу і засну.
На цій горі, де Ти ставав стопою, побуду ще хоч трішечки з Тобою. Побачу ще Тебе хоч уві сні. І прожену ці думи навісні.
А завтра… Завтра вранці, як прокинусь і як побачу, що я тут сама, — я знову божевільною прикинусь, аби і справді не зійти з ума…
(Знову торкнулася рукою чола).
От голова поволі й прояснилась. Мені сьогодні ця гора приснилась. …Якийсь такий чудний і дивний сон… Скрізь ходять люди, вдягнуті в віссон.
І кат когось до древа прибиває. А люд все на Голгофу прибуває. …А в мене щось таке в очах зрина, мов ця гора — це засік для зерна…
І засік цей із славою сумною засипаний половою самою! А ми з Тобою в засіку якраз, і ця полова засипає нас…
Її обійми схожі чимсь на лови. І тонемо у них — то Ти, то я…
(Доторкнулася до хреста).
…Ти ж мав зерно звільнити від полови… Синочку мій! Де ж віячка Твоя?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
