Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

УКРАЇНЦІ У СВІТІ

Слово Просвіти, №13 за 2007 рік

Закінчення. Початок у ч. 12 за 2007 р. Олександр ВОЛОЩУК ЯКУТСЬКІ ЗУСТРІЧІ Республіка Саха (Якутія) — величезна кра! їна, за площею займає 1/40 частину земної суші (а от за кількістю населення — лише 1/6000). Тут найхолодніша у північній півкулі зима, величезні відстані між населеними пунк! тами, жахливі дороги й майже повна відсут! ність мостів через ріки. Найбільше українців у південній Якутії, в районі Беркакіта, Нерюнгрі. Тут видобувають вугілля й чимало шахтарів (переважно з Донбасу) їхало сюди ще за ра! дянських часів за “довгим рублем”. Союзу не стало, рубль значно “вкоротився”, а вугільні кар’єри й люди залишилися тут. Їм тут непога! но, оскільки є робота, за яку добре платять. Діставшись по трасі М56 (місцеві водії нази! вають її “верблюжим трактом”) від Нерюнгрі через Алдан до Якутська, я почав шукати ак! тив місцевого Українського земляцтва ім. Т. Шевченка. Однак був початок серпня, пора відпусток, тому нікого знайти не вдало! ся. Але в Якутську познайомився з письмен! ником Іваном Юхимовичем Негемблею — ук! раїнцем із Полтавщини, колишнім авіатором, автором 10 книжок. Він, на жаль, інвалід, пе! ресувається по квартирі на візку. Але навіть здорові люди могли б позаздрити його напо! легливості й завзятості. Іван Юхимович зібрав унікальні матеріали (не виходячи з квартири!) про повітряний міст Грейт!Фоллз (Монтана)— Фербенкс (Аляска)—Красноярськ, по якому під час Другої світової війни із США в СРСР по ленд!лізу переганяли бойові й транспортні лі! таки. Всього за період із 1942 до 1945 року льотчики 1!ї Червонопрапорної перегінної авіадивізії перегнали майже 8 тисяч винищу! вачів, бомбардувальників і торпедоносців. Кілька десятків літаків при перельоті через Аляску, Колиму й Сибір зазнали катастрофи, загинуло 113 радянських льотчиків, серед яких було чимало українців. Книжки І. Ю. Не! гемблі (найвідоміша з них — “Кобри” над тун! дрою”) я потім зустрічав у багатьох музеях Якутії й Магаданської області. Неподалік Якутська є невелике містечко Покровськ. У 1983—1985 роках у ньому відбу! вав заслання В’ячеслав Чорновіл, працюючи в котельні місцевого заводу будматеріалів. Там мені пощастило знайти людину, яка добре пам’ятає В’ячеслава Максимовича. Це ко! лишній головний механік заводу (згодом — його директор) Микола Володимирович Гай! чук. Він показав мені котельну, в якій працю! вав В’ячеслав Чорновіл і двоповерховий бу! динок барачного типу, в якому він жив. Але найдивніша зустріч сталася через п’ять днів. Від’їхавши від Якутська кілометрів 600 на схід, я п’ять годин чекав “попутку” поблизу се! лища Теплий Ключ. Нарешті машина з’явила! ся — це “уазик”, у якому була знімальна група якутського телебачення. Відзнявши потріб! ний відеоматеріал, вони їхали відпочивати на берег річки Томпорук. Дізнавшись, що я жур! наліст з України, колеги запропонували мені відпочити разом із ними. Я погодився. І от ко! ли ми сиділи на річці біля вогнища, виявилося, що людина, яка супроводжувала групу, — якут Владислав Кузьмін — добре знав і пам’ятає НАРОДНА КУЛЬТУРА Микола СТАСІШЕН, голова Кам’янського РТУК ім. Т. Шевченка Перший місяць весни у Придністров’ї дзвенить не лише радісними струмками. При! роду від зимового сну пробуджують спочатку молдавські, а за ними й українські мелодії, які споконвіку сплітаються в єдиний різнобар! вний віночок. Перша декада місяця була прик! рашена молдавськими піснями й легендами про хоробрих героїв, які багато років прихо! дять із молдавським святом “Мерцишор”. А паралельно в школах Кам’янського району, де вивчають українську мову як предмет, прохо! дили Шевченківські читання, а разом із ними й відбіркові тури прихильників поезії Шевченка для участі переможців у загальному святі. Щорічно свята української культури, при! урочені до днів народження й пам’яті Велико! го Кобзаря, проводить Кам’янське районне товариство української культури імені Тараса Шевченка. На великий захід, проведений на базі міської середньої школи з гімназичними класами № 2, з’їхались юні учасники майже з усіх шкіл, де вивчається мова Кобзаря. За традицією, яка склалась у товаристві з перших днів його існування, усі свята україн!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин