Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ДАЛЕКИЙ СХІД ОЧИМА МАНДРІВНИКА

Слово Просвіти, №13 за 2007 рік

В’ячеслава Чорновола: — У 1984 році я був лейтенантом КГБ і мене “закріпили” за Чорново! лом. Кожного місяця я при! їздив у Покровськ і прово! див бесіди з ним, а в 1985! му, коли В’ячеслав Макси! мович звільнявся, саме я готував йому всі необхідні документи. Яким я за! пам’ятав Чорновола? При! ємна, інтелігентна людина, з ним можна було розмов! ляти на різні теми. Зараз Владислав Кузь! мін працює головним спе! ціалістом відділу економіч! ної безпеки Комітету доро! гоцінних металів Якутії. А про свою колишню службу в КГБ не дуже любить зга! дувати: — Ви ж розумієте, що-то був за час… КОЛИМСЬКИЙ ФЕНОМЕН Найскладнішим відрізком шляху в цій по! дорожі була для мене дорога від Кюбюме до Усть!Нери (Східна Якутія). Через відсутність мостів машини там їздять рідко. Одного дня взагалі довелися пройти пішки з 30!кілогра! мовим рюкзаком понад 40 км, бо не було жод! ної машини. Від Усть!Нери в бік Магадана по! чинається вже краща дорога. Асфальтом там, щоправда, і “не пахне”. Незабаром я був у Ма! гаданській області, на Колимі. І відразу ж зі! штовхнувся з тим, що потім я назвав “колим! ським феноменом”. Об’їхавши автостопом за попередні чоти! ри роки значну частину колишнього Радян! ського Союзу, я вважав, що найгостинніші й найдоброзичливіші люди живуть на Кавказі. Доки не познайомився з колимцями. Специ! фічні умови життя на Крайній Півночі, де від! стані вимірюються сотнями кілометрів, а без! морозний період триває не більше трьох міся! ців, до того ж відірваність від осередків цивілі! зації, виробили свої закони й неписані прави! ла. Як з’ясувалося, на Колимі навіть не треба займатися автостопом, бо машини тут зупи! няються самі. І не тільки попутні, а й зустрічні. Кожен прагне допомогти мандрівнику й по! легшити йому шлях. — Запам’ятай головне правило Колими — у нас не крадуть і в біді не залишають, — ска! зав мені один із водіїв. До речі, цей колим! ський закон — не залишати людину на трасі — діє вже не одне десятиліття. А тепер спробуй! те уявити, чи можливо це в нас… Узагалі, за час своїх подорожей я зрозумів, що існує своєрідна пропорція: чим віддалені! ший реґіон, тим добріші й гостинніші люди там живуть. Забігаючи наперед, зазначу, що люди Сибіру й Далекого Сходу — прості й невимуше! ні, там не втрачені найкращі людські якості, збе! рігаються справжні життєві цінності. Цей сибір! ський дух живе в людях кілька століть, відтоді, як перші поселенці прийшли освоювати невідомий величезний край, зустрічаючи велику протидію з боку природи. Вижити і втриматися на цій зем! лі можна було тільки завдяки мужності, сміли! вості й взаємодопомозі. Найкраще це змалював Іван Багряний у романі “Тигролови”. УРАНОВИЙ БУТУГИЧАГ Моє перебування на Колимі тривало рів! но місяць. За цей час я побував на залишках таборів ГУЛАГу і сумнозвісній “Серпантинці” (уранова копальня “Бутугичаг”), проїхав по Колимській і Тенькінській трасах, побачив озеро Джека Лондона і гірський пік Абори! ген. Найяскравіші враження залишилися від відвідання Бутугичагу. Ця уранова копальня знаходиться в центрі Колими, з 1937 до 1955 року тут видобували олово, а згодом уран. На схилах сопок, що оточують копальню, ні! коли не було ніякої рослинності — ані кущи! ка, ані травинки, хіба що зрідка можна поба! чити ягельник серед розсипів чорного ка! міння. Коли потрапляєш у цю долину з мар! сіанськими пейзажами і бачиш сопки, схили яких перекреслені вузькими білими смугами (це залишки бромсбергів — вузькоколійок, по яких вагонетки з урановою рудою зі што! лень транспортували на збагачувальну фаб! рику), виникає враження, що все це створи! ли не люди, а якісь містичні титани!прибуль! ці з інших світів. Тут же залишки бараків і штрафний ізолятор, уранозбагачувальна фабрика й ціла гора зеківського взуття, ко! лючий дріт і кладовище. Замість хрестів на могилах — струхлі від часу дерев’яні стов! пчики з прибитими до них жерстяними кру! жальцями, де замість прізвищ вибиті номе! ри: Р!154, А!79, Г!18…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин