Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

“Може, долею ясною Зацвіте й мій край”. Олександр Олесь

Слово Просвіти, №13 за 2007 рік

ДО ДЖЕРЕЛ Наприкінці 2002 року за ініціа! тиви заслуженого художника Укра! їни Анатолія Марчука, Макарів! ської райдержадміністрації та ра! йонної ради краєзнавці району, се! ред яких окрім мене були Надія Ащенко — директор Макарівської ЗОШ № 2 І—ІІІ ступенів, Діна Нет! реба — керівник краєзнавчого клу! бу “Пошук” центру творчості дітей і юнацтва ім. Д. Туптала, Валерій Обухівський — керівник Бишів! ського історико!краєзнавчого му! зею та інші, в складі оргкомітету з відзначення 80!ліття Макарівсько! го району, опираючись на власні багаторічні дослідження, почали підготовку книжки про історію краю. Але керівництво району від! мовилося публікувати зібраний дослідниками матеріал, бо він міс! тив багато неприємних висуван! цям тодішнього режиму даних, зокрема про діяльність ОУН!УПА тощо. Отже, три роки “Нариси з іс! торії Макарівського району” лежа! ли в рукописі. І лише після перемо! ги Помаранчевої революції їхнє видання стало можливим. Презентоване видання — це 464 сторінки про Макарівщину: її історію, сучасність, відомих зем! ляків. 110 нарисів з історії Мака! рівського району об’єднано в чо! тири тематичні розділи. Перший — “Із сивини віків” — розповідає про землі у межиріччі Здвижа й Ірпеня від трипільських до козацьких ча! сів, у часи зародження української державності. У другому — “Наша земля — Макарівщина” — подано довідкову інформацію про Мака! рівський район станом на 1 січня 2006 року. Третій розділ розпові! дає про відомих людей Макарів! щини, які прославили її не лише в Україні, а й далеко за її межами. Останній розділ — “З історії селищі сіл Макарівщини” — вперше міс! тить історичні відомості про кожен населений пункт району (в алфа! ТАЛАНОВИТА ЗЕМЛЯ Коли я взяв до рук книжку Ми! коли Суботи “Скора вода”, зрозу! мів, що на її сторінках живе душа українського народу, і що Слобо! жанщина нічим не відрізняється від моєї рідної Київщини, від Воли! ні, від Херсонщини, що Україна бу! ла, є і буде соборною, адже об’єд! нує її щось набагато сильніше, ніж держава. Її єднає один, спільний і рідний для всіх український дух. Скажу відверто, я глибоко пе! рейнявся неповторною аурою Сковородинівки, села, в якому спочив славний син України Григо! рій Сковорода. У селі ходять містичні легенди про дух філософа, який живе в центрі села, чи то в дуплі дуба!ве! летня, який буяє посеред пансько! го саду, алеями якого ходив у свої останні дні Сковорода, чи біля пам’ятника йому, який жодного ра! зу не вдалося якісно сфотографу! вати, чи на самій могилі цього гені! ального чоловіка, яка зводила з розуму багатьох простих людей і спричинила відтік населення з центру села, чи прямо в панському будинку… Філософією Григорія Савича пронизані всі без винятку місцеві оповідки, про які дізнаємо! ся зі сторінок зібраного автором впродовж усього життя літопису краю: “Що міцніше дуба?”, “Остан! ні цоб, цебе на Муравськім шляху”, “Про козака!німця”, “Зарізали вів! цю, а голова мека…”, “Чому Сково! рода не писав про жінок” тощо. Звісно, як зізнається сам ав! тор, основою книжки “Скора вода” є матеріал не з історичних джерел, а з “народної балачки” — побрехе! ньок, базівок!переказок тощо. То! му достовірність викладеного ма! теріалу здебільшого викликає сум! ніви. Проте ця книжка, на мою дум! СЕЛО І ЛЮДИ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин