Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
КОГО ТЯГНЕ ДО ТИРАНІЇ?
Слово Просвіти, №13 за 2007 рік
Донецькому міському голові О. О. Лук’янченку
ПРОТЕСТ На головних вулицях Донецька з’явили! ся рекламні щити із зображенням тирана всіх часів і народів Йосифа Джугашвілі!Ста! ліна, які наводять жах на переважну частину мешканців міста. Зміст плакатів полягає в погрозах застосування сталінських репре! сій до тих, хто невчасно сплачує за тепло! постачання. Вважаємо доречним нагадати, що саме Сталін був ідеологом та організатором ре! пресивної машини, яка знищила близько 100 млн. громадян колишнього СРСР, у то! му числі голодомору українців 1932—1933 років. Культ Сталіна засуджений навіть ко! муністами і на XXI з’їзді КПРС було прийня! то рішення зняти всі пам’ятники Сталіна, перейменувати всі вулиці, міста, в тому числі м. Сталіно на м. Донецьк, а також зоб! раження Сталіна з громадських місць. Поява зображення цього нелюда в пуб! лічній рекламі в Донецьку шокувала меш! канців і осоромила наше місто не тільки в Україні, а й перед усім світом, який сприй! має Донецьк як колиску сучасної влади в Україні і пов’язує факт зображення Сталіна з ідеологією цієї влади. Оскільки вся комунальна сфера міста втому числі теплопостачання підпорядкова! на безпосередньо Вам, то відповідальність за цей безпрецедентний факт, безумовно, лягає і на Вас. Вважаємо публічну появу зображення Сталіна на плакатах у Донецьку знущанням над історичною пам’яттю українців, над жертвами сталінських репресій, а також викликом моралі демократії. Цей факт сприймається як повернення до сталін! ських методів носіїв влади, які асоціюються з вихідцями з Донецька. Наші громадські організації та політичні партії Донеччини категорично засуджують і висловлюють свій протест проти дій поса! довців, які в черговий раз спричиняють протистояння в суспільстві, страх і розкол серед мешканців Донеччини. Виходячи з вищевикладеного, ВИМАГАЄМО: 1. Негайно прибрати цю рекламу, яка ганьбить Донецьк. 2. Покарати винних у соціальному злочині. М. В. ОЛІЙНИК, голова Донецької обласної громадської організації Конґресу українських націоналістів; В. В. ЧЕРКАС, голова Донецької обласної громадської організації “Правовий захист”; Є. М. РАТНІКОВА, голова Донецької обласної організації Всеукраїнського Комітету оборони прав людини сказал “наш Прокофьев”. Отлич! но: в Россию можно ехать спо! койно!” І Прокофьєв поїхав. Отримав 6 Сталінських премій за музику, отри! мав кілька нагінок за “формалізм”, спокутував “провину”, а потім, зла! маний і хворий, залишився на самоті з собою. На його похорон квітів так і не знайшлося. Натомість поруч були друзі. Неподалік від Будинку проф! спілок, де прощалися з тілом вождя, в Будинку композиторів друзі проща! лися з Прокофьєвим. Їх було осіб 15, включно з прибиральницями. І ще раз про тирана. Як згадував скрипаль Давид Ойстрах, біля тіла Сталіна в Колонному залі грали най! кращі музиканти. За перегородкою стояли стільці, стіл, на якому були бутерброди і чай. І ось за перего! родку зазирає Микита Хрущов — обличчя втомлене, неголене, але… задоволене. Він подивився на музи! кантів і вимовив: “Повеселей, ре! бятки!” Саме так і слід прощатися з дик! таторами. Та не з великими компо! зиторами.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
