“Поки рідне у серці болить...” Степан Пушик · с. 6сторінка оригіналу ↗
«ПРОСВІТА» «СЛУЖУ УКРАЇНІ»
Слово Просвіти, №13 за 2008 рік
Степан БОЙКО, просвітянин, м. Івано-Франківськ
— Ярослав Кішенюк багато корисних справ зробив для своєї держави. Напередодні Різдва Христового “Червона калина” дістала запрошення в Донецьк, отож Ярослав пошив частину сценічних костюмів для нашого вертепу, завдяки чому ми успішно показали вертепне дійство, cтали призерами, і нас запросили на наступне Різдво, — каже художній керівник чоловічої хорової капели “Червона калина” при центральному Народному домі, заслужений працівник культури Володимир Зварун (він співпрацює з Я. Кішенюком як хористом капели, а кілька останніх років — як з кравцем-модельєром). — Вулиця Ботанічна — найзеленіша в нашому місті. Та скоробагатьки вирішили зводити будинки на прилеглих територіях. Декому було замало землі, — пригадує Ярослав, — то й почали прихоплювати окремі ділянки нашої вулиці, вирубувати дерева. Завдяки ініціативній групі, яку очолив Ярослав Кішенюк, після кількох звернень у владні інстанції вулиця залишилася недоторканою. Землі в садибі Я. Кішенюка лише кілька соток, але він вирощує п’ять сортів винограду, абрикоси, яблука, кілька сортів малини, лікарські рослини і ділиться з пенсіонерами, бо ж і сам — інвалід II групи. Друзям на подарунки шиє головні убори, чохли на окуляри, мобільні телефони, ремонтує швейні машини. Бути завжди і в усьому українським патріотом — таке життєве кредо Ярослава Кішенюка. — Дякую Всевишньому за довгі, нелегко прожиті літа. 1945- го вчився у майстра Івана Чопика. Він шив одяг для інтелігенції й для вояків УПА. Їм ми пошили боту, подарував Товариству української мови імені Т. Шевченка, — розповідає Я. Кішенюк. — Коли Народний рух України лише набирав сили, я пожертвував на цю громадську організацію 10 тисяч карбованців. Ми проводили чимало заходів, аби радянська влада дозволила легалізувати Українську Греко-Католицьку Церкву. І ось вона вийшла з підпілля. Спершу я виготовив хоругви для церкви села Помонята на Рогатинщині, в якому народився, хрестився і прийняв перше причастя. Івано-франківській церкві святих Володимира та Ольги також пожертвував хоругви, потім — фелони для церков Опришівців та Мартинова. Великою тоді була роль Церкви в пробудженні національної свідомості людей, тож Кішенюк почав шити одяг для священиків. Він зумів відродити втрачену традицію пошиття галицької митри (вона сегментована на вісім частин, що відрізняє її від російської). У домашній бібліотеці пана Ярослава — українська класика, твори зарубіжних авторів. Най-
Аматорський просвітянський хор “Відродження”. Ліворуч у першому ряду Ярослав Кішенюк. Сценічний одяг, збрую виготовив пан Ярослав
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
