Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Повернувшись із фронту, колишні сол! дати охоче приставали до гурту просвітян, аби розбудовувати власну державу”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

БЕЗ ПРАВА НА СПОКІЙ Відроджена Дніпропетровська “Просвіта” відзначає 207-річчя

Слово Просвіти, №13 за 2008 рік

Сергій ДОВГАЛЬ, м. Дніпропетровськ “Просвіту” на Дніпропетровщині мені доводиться відроджувати вдруге. Пишаюся тим, що 1988 року став першим головою Товариства української мови, що постало серед перших на теренах всієї України поряд з львівським та полтавським. Тоді влада з нами рахувалася. На перших демократичних виборах до Дніпропетровської міської ради висуванців Товариства української мови пройшло близько десяти, а депутатська група, що утворилася довкола наших представників, складала 22 особи. Це сприймали цілком логічно — “Просвіта” у нашому краї має славні традиції. Із часом “Просвіта” на Дніпропетровщині майже перестала існувати. Та коли просвітяни звернулися до мене з проханням взятися за її відродження, я не відмовився. Надто вже болить душа за долю організації. Разом із Центральним правлінням “Просвіти” ми зійшлися на тому, що у Дніпропетровську слід створити міську організацію, якої досі не було. Ми відшукали й повернули до активної діяльності просвітян, які з різних причин відійшли від організації, і створили у семи районах Дніпропетровська первинні та районні осередки, провели міську конференцію. Чи не найголовнішою справою 2006 року стала наша боротьба за відміну незаконного рішення Дніпропетровської міської ради про надання російській мові статусу так званої реґіональної. Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, Українська народна партія, інші патріотичні політичні сили тут стали нашими надійними союзниками, як і Спілка письменників, низка інших громадських організацій. Наметове містечко перед Голова Хмельницької обласної “Просвіти” Віталій Мацько з молодими просвітянами Хмельницької школи № 15 діяльнішу участь у відкритті Кам’янецького Українського Університету; товариство відкриває свою гімназію імені С. Руданського (пізніше стала державною); ініціює відкриття гімназії для дорослих; засновує національний хор і дитячий садок, які пізніше стають самостійними закладами; протягом 1919 року завідує Шевченківським домом і театром при ньому; в перший рік революції товариство бере діяльну участь в українізації школи на Поділлі. Під час польської окупації “Просвіта” бореться з польською владою за українську школу й у своєму помешканні дає притулок трьом українським школам: гімназії імені С. Руданського, дівочій селянській гімназії і залізничній вищій початковій школі. Товариство “Просвіта” разом із товариством Українського Червоного Хреста влаштувало безплатну амбулаторію. Крім цього воно займалося й видавничою діяльністю. Тож після 1917 року просвітянський рух на Поділлі стає масовим. Якщо 1914 року Подільська “Просвіта” нараховувала лише 150 членів, то 1919 року існувало вже 203 осередки. Ця громадська організація перебувала поза впливом будь-яких партій. Повернувшись із фронту, наслухавшись агітаторів різних Засновниками Подільської “Просвіти” були вчителі, лікарі, священики: Юхим Сіцінський, Кость Солуха, Сергій Іваницький, Йосип Доронович, Кирило Стиранкевич (літературний псевдонім Подоленко), Олексій Білоусов, Трохим Павловський, Анна Солуха, Олімпіада Пащенко, Віктор Приходько, Михайло Завойко, Віталій Стиранкевич. Вони зорганізувалися у жовтні 1905 року. Свою роботу подоляни розпочали з розповсюдження української літератури, заснування бібліотек, читалень, драматичних і хорових гуртків. Просвітяни читали лекції, організовували виставки, збори, відкривали філії читальні, забезпечували їх книжками. Були перешкоди російського царського уряду, але товариство провадило роботу, гуртуючи довкола себе свідому українську інтелігенцію й молодь. Незважаючи на перешкоди, перший період діяльності подільської “Просвіти” (1905—1914) засвідчив, що українська справа набирає обертів. До цього титанічних зусиль доклав перший голова “Просвіти” лікар Кость Григорович Солуха (нар. 17 травня 1861 року вс. Коритне Балтського повіту Подільської губернії). Після свого відновлення, з 1917 року, “Просвіта” бере якнайвходом до Дніпропетровської міської ради не згортали доти, доки не добилися остаточної перемоги. Саме наша організація ініціювала звернення прокуратури до судів у Дніпропетровську та Кривому Розі, що, зрештою, визнали рішення міських рад про так званий реґіональний статус російської мови незаконними. З ініціативи ветерана нашої організації Валентина Головка ми організували вшанування пам’яті просвітянина Михайла Лояна. На будинку Сухачівської середньої школи, Делегати Дніпропетровської “Просвіти” на святкуванні 130!річчя товариства

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин