“Багатьох людей, що здійснювали українізацію, репресовано”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ГЕОПОЛІТИКА
Слово Просвіти, №13 за 2008 рік
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ
Продовження. Початок у ч. 50, 51 за 2007 р., ч. 6, 8, 10 за 2008 р.
КОЛИ ПАНУВАВ СТРАХ Продовжуємо вдумуватися в історичну картину української Донеччини, яку змалював (язик не повертається сказати “чужинець”!) японець Гіроакі Куромія. Ваші численні дзвінки до мене, листи, відгуки потверджують, що Гіроакі стає нам, українцям, дедалі ближчим і ріднішим. Ось його бачення страшного Голодомору 1932—1933 рр. у Донбасі. “Скрізь поширювався страх. В уражених голодом районах батьки боялися випускати дітей на вулицю вночі, щоб їх не викрали і не пустили на м’ясо. Взагалі видається, що під! стави для цього страху були, а сам страх ще більше посилювали чутки. Казали, що “бага! то товстих, особливо дружини членів партії, боялись ходити ночами, бо були привабливі! шими для ковбасників, ніж худі люди, в яких тільки шкіра й кістки”. А ось інше свідчення: “Одного дня я (вісімнадцятирічна дівчина) пішла в центр шахтарського міста і побачи! ла, що одні люди ганяються за іншими, пух! кими й дебелими. Я тоді ще не знала, що во! ни роблять. Згодом мені пояснили, що якби мене зловили, то вбили б і з’їли”. Голодні батьки, не маючи змоги прогодувати дітей, з розпуки приносили їх на станції і ринки, де й залишали. Під час голоду, як і завжди в кризових си! туаціях, жінок експлуатували насамперед. Наприклад, робітник МТС із дружиною вижи! ли в голод лише тому, що дружина згодила! ся спати з начальником станції, за що кожно! го ранку отримувала трохи борошна. Після смерті Сталіна робітник згадував цю історію і плакав у присутності дружини і гостя, який записував це. Такі випадки були досить по! ширені. Можливо, внаслідок цього з’явилась така частушка: Всю пшеницу — за границу, Овес — в кооперацию, Баб — на мясозаготовку, Девок — в облигацию. Голод часто руйнував сім’ї. Жінки, тради! ційна опора сімейного життя, не могли вит! римати звірств, скоюваних проти сім’ї. Все життя стало божевільним, і обставини зму! шували жінок руйнувати сім’ї з розпачу чи божевілля. Наприклад, через масову смерть дітей у 1932—1933 рр. і велике зменшення народ! жуваності наприкінці 1930!х років, коли ці ді! ти мали б іти до школи, донбаські школи не мали перших класів”. Хочу нагадати українцям, особливо з південних та східних областей, які в більшості своїй і досі не скинули шор комуністичних стереотипів, що й американці Конквест та Мейс, і японець Куромія — найвидатніші зарубіжні дослідники голодного геноциду в Україні, організованого сталінсько-більшовицьким режимом, наголошують саме на антиукраїнському спрямуванні цього страшного злочину. Наголошую, що вони всі поняття “націоналізм” вживають у загальноєвропейському, деполітизованому, сказати б “узвичаєно людському” сенсі — яскравий, задекларований, а не приховуваний патріотизм як вияв великої любові до отчої землі, до духовних та матеріальних цінностей своєї нації. І то зовсім не принижує інші нації. Саме такий природний націоналізм зберіг поляків як націю від онімечення та оросійщення. Та фактично всі нації, які мають свої держави, вижили, вистояли перед загрозою бути завойованими або денаціоналізованими лише завдяки своєму природно сильному, стійкому, розумному націоналізмові. Тож, українці мої дорогі, не біймося цього слова, сміливіше вживаймо його і розумно сповідуймо його значення. Зацитую вам американця, першого сміливця, який сказав світові правду про голокост українців — Роберта Конквеста з його книги “Жнива скорботи…”: “…У 1932—1933 рр. сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом, або голод, штучно створений владою проти колективізованих селян України та значної частини заселеної українцями Кубані (разом із деякими реґіонами Подоння й Поволжя), здійснюваний шляхом установлення для них аж надто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучення харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги ззовні, — навіть з інших реґіонів СРСР. Ця акція значно згубніша для життя, ніж попередня
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
