“Якщо зникне пам’ять, у держави не буде майбутнього”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
БОРОТЬБА З ІНФЛЯЦІЄЮ ЯК БОРОТЬБА З ІЛЮЗІЯМИ
Слово Просвіти, №13 за 2008 рік
Молодші переживуть ще не одну програму боротьби з бідністю чи інфляцією, якщо влада не облишить дурити народ подвійними стандартами сприйняття ринкової економіки. Політики від великого бізнесу роблять інфляцію, не бажаючи обмежувати темпи збагачення, і майже ті самі політики оголошують боротьбу з цією інфляцією заради добра народу. Рекомендують боротися так, щоб державним регулюванням не зашкодити буквально “власній” економіці. Отже, боротися з інфляцією бажано не коштом бізнесу, а за рахунок самих жертв інфляції. Такий висновок напрошується як відповідь на одвічне питання: кому це вигідно? Побожне, фанатичне сприйняття так званих ринкових механізмів і так званих ринкових законів змушує наших поважних економістів зі сльозами жалю до власного народу шмагати його за методиками центрів так званої світової ринкової економіки. Шановні, забудьте про класичний ринок — гряде глобалізація, і ринкова “вільна та нерегульована” економіка насправді кимось планетарно регулюється. На жаль, Україна — не в десятці сильних, а наша економіка в очах простої людини перетворюється на базар, де хтось невідомий несподівано встановлює однаково високі ціни, а держава чомусь на це не впливає. На наш нерозвинений ринок дуже потужно накладається весь негатив сучасної глобалізації, але цього ніхто не хоче бачити. Хоч ми, прості люди, відчуваємо це вже майже фізично. Неспроста ціни піднімаються ніби за командою і ніби у відповідь на суто ринкові урядові заходи боротьби з інфляцією. Невже це не схоже на боротьбу з інфляцією, щоб не зашкодити інтересам багатих, але з великим піаром про захист бідних? На жаль, ми вже бачили дію так званого ринкового механізму регулювання цін на продовольчих базарах. Ціни не впали, а дехто ще й заробив на інтервенціях з держрезерву. Невже не зрозуміло, що монополісти вже контролюють навіть базари, домовляються і диктують ціни, а нам розказують байки про вільний ринок? Тому обмеження прибутків розумними рамками потрібно встановлювати не лише адміністративно, а й законодавчо. Ми чомусь забули про ще один найголовніший ринок — ринок людської праці. На цьому ринку влада не помічає суто неринкового використання робочої сили та надмірної її експлуатації. Не варто побиватися, що адміністративні обмеження рівня рентабельності, торгових надбавок і банківських прибутків зменшать темпи зростання економіки. Це лише обмежить безбожну в умовах нашої бідної держави гонитву за розкошами в середовищі багатіїв, але стимулюватиме
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
