“Щоб ви вчилися думати”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПОЛІТИЧНА САТИРА
Слово Просвіти, №13 за 2008 рік
Думаю, що так “ізвратіть” історію, як її перевернули за часів панування режиму КПРС — НКВС- КДБ, не зможуть найвіртуозніші фальсифікатори Всесвіту. Вченому людові треба буде кілька століть титанічної праці, щоб усе повернути в правдиве русло. А багато чого вже й не повернеш. Сатанинський режим своєю репресивною “меліорацією” позасипав “русла” таким брудом і баластом, якого світ не знав. Ще досі вчорашні комуністичні потолочки дотолочують те, що дивом вижило… На моєму столі — три товстелезні книги, понад чотири тисячі сторінок. Це лише три томи “Літопису Української Повстанської Армії”. Сорок третій, …четвертий і… шостий томи. Видані вони недавно. Кілька років тому в моєму селі “відкопали” архіви Служби безпеки УПА. Ці книги — протоколи допитів розкритої емгебістської агентури, засланої у підпілля, стукачів, зрадників та іншої твані, на совісті якої — сотні розстріляних, вивезених до Сибіру, посаджених у тюрми, згноєних у концтаборах. Сотні осиротілих дітей з понівеченими долями. Це лише частинка архіву. Лише за кілька років. Лише на Тернопільщині. Читаєш ці трагічні, болючі сторінки, а їх буває понад сотню на одну людину, і думаєш: хлопці були у підпіллі, ховалися по криївках, голодні й холодні, під постійною загрозою смерті й водили із собою заарештованих. Прискіпливо допитували, все протоколювали. Чому ж вони не чинили за прикладом свого ворога, що знищував “без суда і слєдствія”? Судив “тройками…” Убивав “прі попиткє к бєгству”?.. Він мав державу, тюрми, табори, мав конституцію, “найгуманнішу у світі”, яка гарантувала “висшую мєру соціальной защіти — расстрєл”… Чого ж ці хлопці не мстили ворогові його дикунськими методами? Бо це були люди високої моралі. Вони боролися за святу справу — за волю України. І цю справу не мали права очорнити. Якщо врахувати, що їхній вік сягав переважно від 19 до З5 років, то ще більше проймаєшся повагою до цих лицарів, які останню кулю завжди берегли для себе. І коли зараз слухаєш воплі енкаведистсько-емгебістських привидів, у яких руки по рамена в крові, про якісь там “злочини оуновців”, про “викривлення історії”, хочеться, щоб оці докуметальні твори були в кожній школі України. Бо тут конкретно показано, хто, як, де і коли справді чинив злочини. Як винищував населення України, грабував, калічив людські долі й душі. Ці “майстри” ще зараз чалапкають поміж нас. Зустрічаються їхні прізвища серед “ветєранов войни” Києва, Луганська, Одеси, Криму, Львова… Учора вони примушували школяриків доносити на своїх батьків, слідкувати за ними, потім разом з ними вивозили до Сибіру, або ж, осиротілих, відправляли у дитячі колонії. Сьогодні їхні нащадки спонукають школярів протестувати проти тих, хто хоче вивести їх із совкового мороку, навчити знати й шанувати мову своєї держави. Навчити бути людьми й шанувати людей. Насамкінець ще про одне шоу. Нове шоу Савіка Шустера, через яке й на самого Шустера я подивився з повагою. Це коли у студії були деякі політики й учні. Слухаючи виступи цих дівчаток та юнаків, правду скажу: дуже радів. Коли тринадцятирічний хлопчина своїм розумом і логікою перевершує “політикантку”, яка відточила язик по радіосвободах, а тепер чи не щоразово точить його по свободах Шустера, ставить її на місце, це подає надію. І віриться, що ці надії справдяться…
Редакція газети щиро вітає Євгена Дударя з високою державною нагородою — орденом Ярослава Мудрого V ст. Доброго Вам здоров’я, нових творів!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
