На допомогу школі · “Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ
Слово Просвіти, №13 за 2009 рік
Іван ЮЩУК, професор
Продовження. Початок у ч. 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11 за 2009 р.
урозуміти (зрозуміти), возсіяти (засяяти), женський (жіночий); 3) фонетичні — із застарілим звуковим оформленням: враг (ворог), глас (голос), зерцало (дзеркало), ріжниця (різниця), сподар (господар), піїт (поет), серебро (срібло), вольний (вільний), сей (цей); 4) семантичні — із застарілим значенням: лікоть (міра довжини), живіт (життя), колода (вулик), поїзд (валка підвід). Неологізми — нові слова в мові: бартер, менеджмент, рекетир, факс, телетайп, конверсія, дилер, імідж, податківець, безпіщанка. Неологізми бувають загальнонародні й індивідуально-авторські. Загальнонародні неологізми, тільки-но з’явившись, набувають поширення серед більшості носіїв мови (ваучер, бронедвері, чипси, бомж). Вони, проте, із зміною суспільних умов, розвитком науки й техніки можуть перейти в історизми, як це свого часу сталося зі словами типу комнезам, колгосп, радгосп, трудодень, патефон, грамофон тощо. ІндивідуальноEавторські неологізми, як правило, не стають загальновживаними, атак і залишаються в тому чи іншому творі письменника.
Перевірте себе. Випишіть лише застарілі слова. Менеджер, граф, кольчуга, принтер, бартер, ознаймити, об/ серватор, дилер, бранець, ратай, дистриб’ютер, отаман, імідж. Ключ. З других букв виписаних слів має скластися слово, пропущене у вислові П. Грабовського: “Настане — вірю я — година: загине … на землі”.
2. Професіоналізми Слова, що побутують тільки в мові людей певної професії, називаються професіоналізмами. Наприклад, у мові хліборобів поширені слова оранка, зяб, боронування, культивація, косовиця; умові металургів — вагранка, шихта, мульда, льотка, сляб, блюмінг, прокат; у видавничій справі — шрифт, курсив, петит, верстка, вичитка, коректура. Для пояснення професіоналізмів існують спеціальні словники, як-от: “Словник лінгвістичних термінів”, “Словник літературознавчих термінів”, “Математичний словник”, “Фізичний словник”, “Словник фізіологічної термінології” тощо.
3. Діалектизми Слова, що вживаються тільки жителями певної місцевості, називаються діалектизмами. Наприклад: трепета (осика), бистрець (потік), ґазда (господар), туск (жаль), яр (весна), навидіти (любити) — умові українців, що живуть у Карпатах; когут (півень), п’ястук (кулак), файний (гарний), таний (дешевий) — у мові представників Івано-Франківщини; пательня (сковорода), хопта (бур’ян), рівчак (струмок), пантрувати (стежити) — у мові подолян; живець (джерело), мигунка (блискавка), пучка (палець), хупавий (гарний), кукібний (дбайливий) — у мові вихідців із Чернігівщини; гомоніти (говорити), кип’яч (окріп), зобува (взуття), гарман (тік), ріпа (картопля) — у мові людей з південно-східної частини України.
4. Найважливіші словники української мови Словниковий склад мови відображається в словниках.
З-поміж сучасних словників української мови найважливіші такі: 1. “Словник української мови” в 11 томах, виданий у 1970—1980 роках. У ньому докладно пояснено близько 135 тис. реєстрових слів і кожне значення проілюстровано цитатами з літератури. 2. “Українсько-російський словник” у 6 томах, виданий у 1953— 1963 роках. Він містить близько 122 тис. українських слів, до яких подано російські відповідники. Значення українських слів проілюстровано прикладами з художньої та іншої літератури. 3. “Російсько-український словник” у 3 томах, уперше виданий 1970 року. Пізніше він перевидавався. У ньому вміщено українські переклади близько 120 тис. російських слів. Причому до багатьох зних подано по кілька (а часом по 10 і більше) українських відповідників. 4. “Словник синонімів української мови” в 2 томах, виданий 1999 року. У ньому подано близько 9200 синонімічних рядів. Значення синонімів стисло пояснюється й ілюструється прикладами переважно з художньої літератури. 5. “Великий тлумачний словник сучасної української мови”(укладач і головний редактор В. Т. Бусел), виданий 2001 року. У ньому пояснено значення 170 тис. реєстрових слів, значення окремих зних проілюстровано словосполученнями.
1) іменникові — називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, обставинами, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак); 2) прикметникові — називають ознаки: не в тім’я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч ви/ крути; у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там — козак не в тім’я битий: щось та прирозуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); 3) дієслівні — називають дію або стан: накивати п’ятами, мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова (Я. Качура); 4) прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні вони виступають у ролі різних обставин: З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (І. Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах); 5) вигукові — вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим/то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті вони використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку… Хай їй абищо (П. Дорошко). Фразеологізм у реченні сприймається як один член речення. Наприклад, у реченні: Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй/Левицький) — фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика — у ролі присудка (замовкла). Значення фразеологізмів української мови докладно висвітлено в “Фразеологічному словнику української мови” в 2 томах, виданому 1993 року. У ньому пояснено й проілюстровано цитатами з художньої та іншої літератури близько 10 тис. фразеологізмів.
2. Мовні кліше, штампи, складені найменування Кліше — звичний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо. Наприклад, існують кліше мовного етикету: добрий день, доброго здоров’я, радий Вас бачити, до побачення, на добраніч, бувайте здорові, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, ласкаво просимо, будьте люб’язні, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам. Для позначення різних явищ суспільно-політичного життя вживають усталені звороти на зразок: правляча верхівка, посадова особа, засоби масової інформації, сфера обслуговування, правоохоронні органи, організована злочинність, криміногенна ситуація, виборчий блок, передвиборча агітація, результати виборів, всенародне обговорення, пленарне засідання, маніпулювання громадською думкою, соціально незахищені верстви населення, розв’я/ зання проблеми, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка, комплексні заходи, стан довкілля. Штампи — це стерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні, в газетних статтях: дати путівку вжиття, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити. Це може бути й нагромадження зайвих слів: проведення робіт по впорядкуванню території (замість: впорядкування території), робота по впровадженню нових методів, роботи по ремонту, працюють над здійсненням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забезпечення виконання плану, питання проведення боротьби із злочинністю. Штампи затуманюють зміст висловлювання, роблять мову важкою для сприйняття, нечіткою. Штампів слід уникати. Складені найменування відрізняються від фразеологізмів тим, що, як і кліше, вони позбавлені емоційно-експресивного забарвлення, їхні компоненти, як правило, зберігають своє лексичне значення, проте вони сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище і мають сталий склад: ядерна реакція, атомна вага, електромагнітне поле; продуктивні сили, фонд заробітної плати, додана вартість, безоплатний кредит, дебіторська заборгованість; аналітична геометрія, інтегральне числення, диференціальні рівняння, теорія ймовірностей; центральна нервова система, синдром набутого імунодефіциту, вітряна віспа, запалення легень; називний відмінок, умовний спосіб, дієприкметниковий зворот; районна державна адміністрація, капітан першого рангу, надзвичайний і повноважний посол; Чорне море, Донецький кряж, Волинська область. Трапляються складені найменування, мотивація значень яких тою чи іншою мірою втрачена: адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), антонів вогонь (гангрена), грудна жаба (стенокардія), куряча сліпота (хвороба очей), соба-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
