Постаті · “Мова Гоголя органічно увібрала в себе стилістику, образність української мови”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті ««О ГОГОЛЬ, НАШ БЕЗСМЕРТНИЙ ГОГОЛЬ!»», с. 1
«О ГОГОЛЬ, НАШ БЕЗСМЕРТНИЙ ГОГОЛЬ!»
Слово Просвіти, №13 за 2009 рік
другого тому “Мертвых душ” і смерть генія. Та перед тим, восени 1851-го, дізнавшись про весілля однієї зі своїх сестер, Гоголь кинувся з Арбату через Калугу в Малоросію, але “вперше в своєму житті повернувши з дороги” (Ігор Золотуський), приїхав у Москву.
Думається мені, що Микола Васильович, напевне, ще залишився б живим, якби тоді справді приїхав у рідне село. Бо ж тільки вдома, в Україні, він міг позбутися того страшного стану, коли, за його ж словами, “находили на мене хвилини життєвого оніміння, серце і пульс переставали битись”. Згадаймо, що й Шевченко в передсмертний день говорив, що хотів би побувати на Вкраїні: “Ото, якби додому, там би я, може, одужав”. І Микола Гоголь, і Тарас Шевченко померли на чужині, проте Шевченко заповів поховати себе “на Вкраїні милій”. Обох було перепоховано, але прах Шевченка перевезли в Україну, а Гоголя — з Данилового монастиря на Новодівиче кладовище. Що б там говорили, Гоголь лежить у нерідній землі, може, тому з його прахом трапилося стільки негараздів. І зараз могилу письменника, на якій 1 квітня цього року відбулася багатолюдна панахида, увінчано офіційним бюстом від неіснуючого нині радянського уряду на відміну від хреста в Даниловому монастирі (на цьому святому місці теж відправлено панахиду). Хочеться вірити, що цю прикрість буде виправлено. Бо ж саме хрест стояв над прахом письменника, коли Шевченко просив із заслання Бодянського помолитися Богу “на могилі Гоголя за його праведную душу”. Мудрий Кобзар у кількох сло-
“Дім Гоголя” у Москві вах залишив українцям оцінку Гоголя й істинну історичну належність його: “О Гоголь, наш безсмертний Гоголь!”
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, м. Москва, 1 квітня 2009 року
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
