Читацьке віче · “Не перевелись на нашій землі козаки і не переведуться”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
СВЯТО ШЕВЧЕНКА В CИБІРУ
Слово Просвіти, №13 за 2009 рік
В. ХАЛІМОНЧУК, голова Ради культурно-просвітницького Товариства “Українська родина”, член ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, м. Сургут
У день народження Тараса Шевченка члени української громади міста Сургута традиційно прийшли до пам’ятника Кобзареві. Після покладання квітів відбувся мітинг, де виступили керівники українських організацій міста. З вітальним словом звернувся професор Сургутського державного педагогічного університету Юрій Дворяшин, а від адміністрації міста виголосила привітання начальник управління культури Ганна Литвин. У виконанні вокального колективу українського культурного центру прозвучала одна із пісень на слова Шевченка. Встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку в Сургуті 2005 року, а також його проектування, виготовлення, транспортування було проведено на кошти відомого сургутського бізнесмена і мецената Володимира Самборського. Нині він — президент українського благодійного фонду “Довіра”.
Сергій СУЛИМА, м. Луцьк
Пишу Вам із Лесиного краю, землі патріотів України. Чекаю на ваше видання, як на промінчик розради в цілковитому зросійщенні. Потрібну справу робите, друзі, бо нелегка праця — доносити правду про той “театр абсурду”, що нам прокручують на кожному кроці. Хочу підтримати вас як читач і шанувальник Радіо “Культура” і висловити подяку. “Проковтнувши” свіже число тижневика, з сумом констатую немудрість тих, хто при владі. Чому так діється, чому така багата країна, як наша, шкутильгаючи, плететься позаду? Є люди працьовиті, є ресурси, ідеї. Доки ж продаватимемось, починаючи з пайків і подачок, закінчуючи вигідними кріслами, прикріплюючи собі замість української голови московського гарбуза? Немічних і слабких завжди знищували. Люди за своєю природою завжди гуртували-
Пам’ятник Т. Шевченкові в нашому місті став символом усього українського народу, мільйони синів і дочок якого було переселено для освоєння сибірських просторів від Уралу до Сахаліну, сотні тисяч замучено по каторгах і
ГУЛАГах. Цей пам’ятник став символом духовного єднання з історичною Батьківщиною для тих українців, які живуть і працюють у Сибіру. Він не лише окраса, а й місце урочистих подій для тутешніх українців.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
