Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “У житті багатьох країн дедалі більшого значення набуває національне питання”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНА У НАС ОДНА

Слово Просвіти, №13 за 2011 рік

в українському суспільстві, важливим чинником подальшої євроінтеграції України. Еволюція правового статусу національних меншин в Україні переконливо свідчить про розвиток інституційної та нормативної системи захисту прав національних меншин в Україні та їх приведення у відповідність із міжнародно-правовими стандартами захисту прав національних меншин. Зокрема Закон України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 р. визначає, що всі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах і що Україна гарантує громадянам республіки, незалежно від їхнього національного походження, рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості, самовиявлення. Тут поєднано громадянські й етнокультурні права, і громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримуватися Конституції та Законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати державну мову, культуру, інші традиційні основи. В Україні є багато земель, які називають себе “багатоетнічними”, — це Закарпаття, Крим і Донбас. За даними останнього перепису, на Донеччині, де мешкає 4,825 млн осіб, проживають представники понад 130 націй і народностей. Однак українці (56,9 %) та росіяни (38,2 %) разом становлять суттєву більшість — 95,1 %, греки — 1,6 %, білоруси — 0,9 %, татари — 0,4 %, вірмени — 0,3 %, євреї — 0,2 %, молдавани — 0,1 %, інші — 1,4 %. Історія формування багатонаціонального складу населення Півдня України сягає періоду колонізації краю в ХVІІІ–ХІХ ст., коли на українських етнічних землях почали селитися росіяни, болгари, татари, греки, німці, поляки, євреї. Далі відбувалися бурхливі процеси радянського періоду: індустріалізація регіону, відбудова промисловості в повоєнний період, міграційні процеси після розпаду СРСР. Із часу набуття Україною незалежності в регіоні активізувався процес утворення національно-культурних громад. Сьогодні Українська держава не лише декларує, а й гарантує права національних меншин, сприяючи через органи влади на місцях їх практичній реалізації. Як зазначають закордонні експерти, сьогодні в Україні в основу діяльності національно-культурних громад покладено найдемократичнішу нормативну базу. Це гарантує і національним осередкам Донеччини повною мірою здійснювати свою статутну діяльність, зокрема через такі форми роботи: проведення культурно-мистецьких акцій та культурно-просвітницьких заходів; функціонування недільних шкіл при товариствах; координація наукових досліджень із етнонаціональної проблематики Півдня України; проведення науково-практичних конференцій за участю активу національних громад; участь національних спільнот у громадсько-політичному житті області. Духовний розвиток етнічних груп — важливий чинник культурно-соціального поступу цілого українського суспільства, української державності.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин