Першодрук · “Найболючіше питання, що стоїть перед головним героєм — доля України”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Юрій ЩЕРБАК «ЧАС СМЕРТОХРИСТІВ» (МІРАЖІ 2077 РОКУ) Фрагмент з роману
Слово Просвіти, №13 за 2011 рік
ЧАСТИНА ПЕРША ПОВЕРНЕННЯ 1. 20 квітня 2077 р.
Шифрограма 63-80/СNAS Посольство України в Конфедерації Держав Північної Америки, Вашингтон.
Цілком таємно Знищити по прочитанні.
Начальнику науково-технологічного Управління Військової Розвідки України (ВІРУ) Гайдуку І. П.
Шановний Ігоре Петровичу, вітаю Вас з присвоєнням чергового військового звання генерала-хорунжого ЗСУ. У зв’язку з нагальними обставинами наказую терміново (строк виконання 1—3 дні) прибути до Києва для одержання нового призначення. Підписав — Його Ясновельможність Гетьман України, Генерал армії Кузьма-Данило Махун
2. Гайдук прокинувся на світанку, коли вашингтонське весняне небо щойно почало наповнюватися тихим і спочатку ледь відчутним сяєвом. На екрані електронного будильника виникла неонова цифра: 4:00АМ. Тривожно схопився, не розуміючи — де опинився, хто він і що відбувається навколо. Такі падіння у чорну діру безпам’ятства траплялися з ним дуже рідко — як наслідок тяжкої мозкової перевтоми чи катастрофічних переміщень у часі й просторі — з Вашингтона до Токіо і далі — до Канберри. Гайдуку здалося, що крім нього і Лінди у кімнаті є хтось чужий. Він навіть не згадав учорашньої шифрограми і здивованозляканого погляду шифрувальника Бєлкіна — хоча саме це неочікуване повідомлення спричинило, мабуть, тимчасовий колапс пам’яті. Шифровка була як розривна куля в мозок, перекреслюючи все дотеперішнє вільне життя Гайдука. Він відчув чийсь пильний погляд: у тьмяному просторі спальні Гайдук побачив у двох футах від ліжка невеличкий дрон, завбільшки з тенісний м’яч, тільки не пружний і пухнастий, а металевий, зловісно виблискуючий оптикою. Гайдук знерухомів, приречено чекаючи пострілу: ще у лютому він вислав до Центру опис нового дрона-кіллера під кодовою назвою “Горобчик” (Sparrow), здатного знищувати лідерів терористичних організацій, вищих офіцерів ворожих армій та інших супротивників Конфедерації. Темношкіра пуерторіканка Лінда Кенворсі безтурботно спала поруч, ледве прикривши живіт білим покривалом. Вона лежала навзнаки, посилаючи тихі й смішні звуки глибокого сну після нічних любощів — наче вітер грав на дитячій мунгармоніці. Тіло Лінди чорніло в сутінках: ледь розставлені важкуваті ноги, сіра смуга покривала, оголений торс, повняві груди, ліва рука підкладена під голову — все дихало спокоєм і беззахисністю. Дрон продовжував нерухомо висіти перед Гайдуком, наче мертвий згусток темної енергії — але Гайдук знав, що всередині кулі кипить електронне життя. Невідомий оператор із Центральної служби безпеки сидить десь неподалік від Аннаполіса, позіхаючи, перед екраном монітора і, ковтаючи вистиглу каву, вивчає нічне життя Гайдука і Лінди в усіх його безсоромних подробицях, вирішуючи — чи спопелити їх лазерним променем, чи дарувати ще трохи життя. Остовпіння пройшло і Гайдук зробив ледь помітний рух лівою рукою (стріляв з лівої) до подушки, під якою лежав старий, але надійний штурмовий пістолет морських піхотинців “Беретта” М9А11, наладований самонавідними кулями. Дрон миттєво відреагував на рух, злетівши до стелі і засліпивши Гайдука фотоспалахом, від якого кімнату сповнило болюче ртутне світло, що знерухомило новоспеченого генерала-хорунжого Збройних сил України.
Коли чорнота повернулася на зміну спалаху — чорнота всеохоплююча і щільна, без будь-яких натяків на світанок — Гайдук зрозумів, що дрона в кімнаті нема. Він згадав, що його сьогодні запрошено до Білого дому — і збагнув, що існує прямий зв’язок між тим запрошенням, шифровкою і рейдом дрона. Потім подумав, що в Києві доведеться замовляти генеральську форму в камуфляжному, штабному і парадному варіантах. Йому стало гидко, бо забув, коли востаннє носив військову уніформу — хіба що під час служби в спецназі розвідки, коли закінчувалася румунсько-українська війна. Потім був Бостон. Ворухнулася Лінда, на мить розплющивши очі: що? що? Він ніжно поцілував її у вічі, носика й губи. “Спи, все в порядку”. Що буде з нею, самотньою касиркою з банку “Continental” на М-стріт? Він звик до покірливої й мовчазної Лінди Кенворсі (а може, й любив її?) — і відчув відразу до цього ранку, коли зацвітали на березі Потомаку сакури, й тихо лайнувся: “Fuck it!”.
3. Службовий автомобіль Гайдука залишився на Дюпон-серкл — закінчилися талони на пальне — і тому він викликав таксі на Канал-Роуд, де знімав двоповерховий невеличкий будинок, неподалік від Джорджтаунського університету, в зелених ярах, що виходили на водоймище. Таксист — пакистанець у чалмі салатного кольору, а з зовнішнього вигляду — офіцер Інформаційної ісламської служби, якими був наповнений Вашингтон — спочатку відмовився їхати до “Сплячого Птеродактиля” на Пенсільванія авеню 1600 (так звали потворну гігантську бетонну споруду з химерними гострими кутами,
що ховала під собою Білий дім, виконавчий офіс імені Д. Айзенгавера, де колись містилося Воєнне міністерство, урядову
Тарас Голова. “Два кроки”. Міжнародний салон художньої фотографії “Світло і тінь”, 2009
резиденцію “Блер-Гаус” і Міністерство фінансів: урядові чиновники твердили, що “Птеродактиль” витримає удари балістичних ракет з ядерними боєзарядами, хоча ніхто цьому не вірив). Таксист довго, як на східному базарі, торгувався, доки Гайдук
Сьогодні “Слово Просвіти” розпочинає друкувати фрагмент з роману Юрія Щербака “Час смертохристів. Міражі 2077 року”, підготовлений до друку видавництвом “Ярославів Вал”. Роман Юрія Щербака “Час смертохристів. Міражі 2077 року” — гостросюжетний політичний трилер, дія якого розвертається напередодні Четвертої глобальної війни. Герой роману — генерал військової розвідки України Ігор Гайдук стає свідком і учасником драматичних подій, які приводять до краху існуючий в Україні диктаторський режим. “Час смертохристів” — твір багатоплановий, тут співіснують і переплітаються різні пласти — від пригодницько-розвідницької лінії до філософських проблем християнства, якому загрожують так звані смертохристи. Але найболючіше питання, що стоїть перед головним героєм — доля України, можливість зникнення української нації та державності в разі перемоги Чорної Орди. Роман Ю. Щербака — це антиутопія, сигнал тривоги, в якому за ґротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Автор широко використовує прийом цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти акторів світової політичної сцени. Роман Юрія Щербака “Час смертохристів” з’явився через двадцять років після написання автором останнього прозового твору (документальна повість “Чорнобиль”). Збагачений досвідом політичної, державної і дипломатичної діяльності, автор, екс-посол України в США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі, дає своє парадоксальне і пророче бачення того, що може статися з Україною в майбутньому.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
