Події, факти, коментарі · “Якби до влади прийшов Чорновіл, то сьогодні б в Україні багато чого змінилося”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ГЕНДЕЛЬ БЛЮХЕРІВ
Слово Просвіти, №13 за 2011 рік
Микола ТАБОРИТ
Вчинено нову провокацію проти україн" ства. Саме проти всього українства, а не ли" ше — як схильні тлумачити деякі ЗМІ — про" ти галичан. Цього разу приводом став “дитячий” жур" нальчик “Щедрику"Ведрику”, який згідно з листом Міносвіти та науки від 9.09.2010 р. ре" комендовано до передплати всім навчальним закладам І—ІІІ ступенів України. На початку нинішнього року школи отримали його остан" нє, грудневе число. Тут було вміщено матері" ал у рубриці “Історія України. Галичина”. У ньому дітям втлумачують, що “існування гали" чанина зав’язане на селі і в нього відповідно селянське мислення — “на хлопський розум”. Прочитавши ці рядки, діти мусять утверди" тись у думці й не протестувати, що доля відво" дить їм у майбутньому просте життя, а “там проста робота — шофер, будівельник, мед" сестра, продавець”. І найбільше, про що мо" жуть мріяти, на що може молоде покоління “селянської нації” сподіватися, навіть із блис" кучою вищою освітою — “це робота клерком в регіональній філії” їхніх компаній або банків. І тут же безапеляційне твердження: “Не буває галичан — космонавтів, конструкторів, олі" гархів і великих політиків”. Напевне, освітянський голос перекона" ний, що не варто зайве нагадувати галицькій молоді (і не тільки їй), що вона — нащадок першої, Трипільської протоцивілізації земле" робів, стародавніх державних утворень — зокрема Київської Русі і Галицько"Волин" ського князівства, на чолі якого був Данило Романович, коронований року 1253"го. Наві" що говорити їм про високий культурний і ос" вітній рівень предків, про що свідчать літопи" си початку ХІІІ ст. (Галицько"Волинський), ді" яльність, наприклад, Юрія Котермака (Дро" гобича) — українського науковця, гуманіста, поета, доктора медицини і філософії, ректо" ра Болонського університету, професора астрономії та медицини Краківського універ" ситету. Для них не варто згадувати і про “ос" новоположника математичної культури на" шого народу” Михайла Кравчука або Івана Пулюя, видатного українського фізика, про" фесора Віденського, Празького університе" тів, котрий ще задовго до Рентгена відкрив х"промені. Чи Іван Горбачевський, всесвіт" ньо відомий науковець, професор Карлова університету в Празі, або про Івана Франка чи родину Колессів, знаних діячів української культури. Що вже говорити про героїчну бо" ротьбу ОУН"УПА за незалежність України чи значення в її історії національно"державо" творчих рухів українського П’ємонту… Це, напевно, аж ніяк не входить у плани дрібних лакеїв освітянського градоначальни" ка. Адже сам “головний ерудит, головний ідеолог й мало не філософ”, він же “король фальшаков” обзиває цей народ “торжеству" ющим быдлом”, “немытыми галичанами”, які нав’язують Києву, Харкову, Дніпропетров" ську і т. д. “этнографические особенности отдельного, маленького, культурно и исто" рически чуждого ему региона”. Так що жур" нальчик з"під хазяйського столу намагається тягнути ту ж саму ноту. Але навіщо ж тоді, не"добродію Олексан" дру Блюхеру, редактору “Щедрика"Ведрика”, будучи спійманим на гарячому, полохливо хо" ватися за поясненнями на зразок того, що цей пасквіль для дітей узято з невідомо"якого ін" тернет"сайта? Мовляв, і автор йому невідо" мий, і сам він його не читав. Одне слово: і я не я, й паскудство не моє. Тоді навіть як видавець, однойменний фонд в особі її голови Валентини Блюхер, не настільки боягузливо і відверто за" явив, що йому “не за что извиняться…”. Справді, якщо освітянський столона" чальник, і той не переймається здоровим глуздом і елементарною порядністю (що то значить біло"голуба кров!), безкарно паску" дячи український народ, за що отримує не" абияку мзду, то що казати тим, під столом. Вони теж не від того, щоб і собі перехопити з рук хазяїна якусь дещицю. Бо що б там не ка" зали, для них гендель над усе.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
