Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 13 (650), 29 березня — 4 квітня 2012 Донецькій школі № 111 бути!

Слово Просвіти, №13 за 2012 рік

ЛИСТ ЧИТАЧА — ДО ДРУКУ! Марія МЕЛЬНИК, смт. Муровані Курилівці Вінницької обл. Дорога редакціє, берегине незалежності України! Щотижня чекаю Вашу газету, бо “Слово Просвіти” зігріває надією на зміцнення самостійності нашої держави. Живемо ніби під Дамокловим мечем: в лютій ненависті до українства проросійські, прорадянські сили, яким ми дозволили обвести себе навколо пальця, душать наше материнське слово, перелицьовують історію на свою користь, з корінням виривають нашу пам’ять про славних дідів і прадідів. З екранів телевізора і по радіо тільки й чуєш двомовні діалоги, як у Штепселя й Тарапуньки. То були улюблені гумористи, ми ними захоплювалися, а в сучасних двомовних передачах лише підступність, камінь за пазухою, фарисейство і лицемірство, бажання упокорити нас. Чому не зриваємо полуди з очей і не роздивимося, що втрачаємо українську мову, а разом із нею втратимо незалежність, окремішність, загубимо самі себе, зникнемо, як обри, що згадуються у “Повісті временних літ”. Тож рятуймо свою мову — наш останній оберіг, разом із нею і свою державу! Маємо ж дар Божий — українське слово, що грає всіма барвами веселки. Прислухаймося, яке лагідне й гостре, влучне й дотепне, погрозливе й спасенне воно. Народжувалося в устах наших пращурів, передавалось із покоління в покоління як естафета, як святий заповіт, із ним — мрії, пошуки щастя, честь і совість народу. Цей найцінніший духовний спадок торкнеться нашого серця тільки через отче і материнське слово. Та чи бережемо цей скарб? Часто з досадою і болем спостерігаємо: не встигла вийти молода людина за околицю, їй уже “по-руськи какось здобнєй”, і хизується скаліченою, спотвореною російсько-українською. 27 березня 2012 року Донецький апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Донецької міської ради на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 січня 2012 року. Визнано позовні вимоги батьків до Донецької міської ради про скасування її ліквідаційного рішення. Коротко і зрозуміло це звучить так: українській школі №111 бути! 26 судових засідань у Ворошиловському райсуді та 2 — в апеляційно-адміністративному пройшли батьки, аби відстояти права дітей навчатися державною українською мовою. 29 березня відбудеться засідання апеляційно-адміністративного суду щодо Макіївських українських шкіл. Розповідь про всі перипетії судового протистояння читайте у наступному числі “Слова Просвіти” в інтерв’ю помічника-консультанта народного депутата України П. М. Мовчана, заступника голови ДОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Марії Василівни Олійник. Пам’ятник Кобзареві в Конотопі. Фото Зої Шалівської. Її допис читайте на стор. 3

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин