Пам’ять · “Чому безпечно розмовляти українською в усіх країнах світу, за винятком України?” · с. 5сторінка оригіналу ↗
Горіли три свічки...
Слово Просвіти, №13 за 2012 рік
Ігор ЗВАРИЧ
За традицією у кінці березня відзначають день пам’яті поета-політв’язня, лауреата Шевченківської премії Тараса Мельничука. У Коломийській міській бібліотеці для дітей № 2, яка носить його ім’я, відбулася зустріч з Миколою Близнюком, поетом зі Старих Кут Косівського району. Близький друг Т. Мельничука поділився спогадами про неповторного майстра поетичного слова, зауважив, що Тарас Юрійович був добрим навчителем у літературній справі, знав рідну і світову літератури, український фольклор, гаряче любив Гуцульщину, був патріотом карпатського краю, переживав за його долю і долю України. Він і підказав написати поеми про плем’я карпів “Сонцевіри” та “Олекса Довбуш”, над якими автор працював двадцять років. Гість прочитав уривки з цих творів, а також присвяту Мельничуку, вірші для дітей, поділився творчими задумами. Ведуча вечора пам’яті завідувачка бібліотеки Любов Бакай разом з працівниками й учнями окреслила поетичними рядками творчий світ уродженця Уторопів, якого називали Князем роси за однойменною збіркою, надала слово членам НСПУ Василеві Шкургану з Косова, Романові Киселюку з Делятина, поетам Василеві Рябому, Іванові Війтенку, голові Конгресу української інтелігенції Коломийщини Ользі Руданець, голові Коломийської “Просвіти” Василеві Глаголюку та іншим шанувальникам таланту Мельничука. А на столику горіли три свічки пам’яті колишнім політв’язням — Тарасові Мельничуку, лауреатам премії імені Т. Мельничука Дмитрові Гриньківу і Степанові Сапеляку, які відійшли цього року в засвіти, та їхнє слово продовжує жити.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
