Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “Цей мовчазний чужинець, який тільки міг повторювати репортерам, що він — не росіянин і не поляк, він — українець”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Що не експонат — то мідяк чи банкнота

Слово Просвіти, №13 за 2012 рік

1948 року (Скоценю — тридцять) підписав контракт із бельгійським клубом “Олімпік”. Очевидно, саме він став першим українським футбольним кондотьєром. Його зірку в “Олімпіку” відразу ж помітили. Після кількох ігор за “Олімпік” запропонували перейти до французької “Ніцци”. Лєньо й у Франції з перших матчів на висоті. Починається його найвищий спортивний злет. Матч у Парижі з місцевою командою “Стаде Ред Стар”, що ходила тоді у грандах французького футболу. Майже до кінця зустрічі парижани вели в рахунку. Нарешті м’яч потрапляє до Скоценя, який усе ще не може вписатися в команду. Блискавичний дриблінг, гарматний удар. Гол! Лєньо врятував дорогоцінне очко на полі суперника. Наступний матч — із не менш сильною “Тулузою”. Преса пише, що чужинцеві навряд чи пощастить розпечатати ворота “Тулузи”, оскільки вона має в захисті залізний тандем: Фортунеллі—Ібріра. “Ніцца” перемагає: 3:2. Два м’ячі влетіли “Тулузі” після гарматних ударів “дев’ятки” гостей — Скоценя. Французька преса назвала його зіркою тижня, найнесподіванішим відкриттям на стадіоні в Тулузі. Позаду — матчі з командами “Лілль”, “Бордо”, “Марсель”, “Ресінг-Париж”, попереду зустріч із лідером чемпіонату країни “Реймсом”. Один із заголовків у газетах напередодні зустрічі: “Завтра проти Жонке Скоцень гратиме матч свого життя”. Жонке — найкращий футболіст Франції. Він буде сторожем найкращого бомбардира чемпіонату країни, цього мовчазного чужинця, який тільки може повторювати репортерам, що він — не росіянин і не поляк, він — українець”. Матч закінчився внічию. Але Жонке програв Скоценю — Лєньо провів “Реймсу” два м’ячі. “Чи дасть собі раду Скоцень із Жонке?” — запитували автори статей. Дав. Як давав раду із Васевичем із “Погоні”, Грінбергом з “Краковії”, Чернишовим із московського “Динамо”, Лясковським із ЦБЧА, що вважалися найкращими “сторожами”. Його феєричний дриблінг і гарматний удар із обох ніг — тріумф футбольного мистецтва, яким захоплюються вболівальники на різних стадіонах. Про нього, не шкодуючи суперлативів, широко писала преса. Центрфорвард “Ніцци” був справді нестримним. Ніхто не міг повірити, що йому вже за тридцять. Друга зустріч із “Реймсом”. Цього разу на Кубок Франції. Тепер напередодні матчу газети пишуть так: “Жонке боротиметься не проти Скоценя, а за свою славу”. Два гарматних постріли Лєньо вирішують долю матчу. Його вкотре вже несуть зі стадіону на руках через усю Ніццу. Це — найвищий тріумф Лєньо. Того сезону у Франції не було популярнішого за нього футболіста, як не було й результативнішого бомбардира. Успішне турне по стадіонах Європи. І ціла колекція фірмових голів Олександра Скоценя. Його переманюють до паризьких команд. Він згоден на перехід. Але “Ніцца” прагне втримати його за будь-яку ціну. Скоценю піднято суму гонорару за кожен матч. У новий сезон “Ніцца” вступає значно омолодженою. Половина гравців — учорашні юніори. Без Лєньо їм нема на що сподіватися. Він успішно розпочинає лік голам нового сезону. Ось уже й остання зустріч, у якій він забиває чотири м’ячі. В інтерв’ю після гри заявляє журналістам, що залишає футбол і від’їздить до Канади. Популярний футбольний тижневик публікує на цілу сторінку фото Лєньо і такий текст: “Це вже офіційно підтвердилося: Скоцень покидає Ніццу… Він завершує свою прекрасну футбольну кар’єру… Своїм мистецтвом і здібностями він давав можливість усім жителям Ніцци і всім футболістам мати велику насолоду. А для своїх противників — центральних захисників — Скоцень, за словами Жонке, завжди був прямо пострахом. Від імені всіх читачів спортивної преси, від імені всіх спортивних журналістів дякуємо Олександрові Скоценеві й передаємо по- Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. У Млинівському краєзнавчому музеї відкрилася виставка, яка стала результатом десятилітніх старань місцевих нумізматів-аматорів. Тут представлені гроші різних віків і народів, якими користувалися або які колекціонували місцеві мешканці, є монети зі скарбів, знайдених на території Млинівського району. — Зараз важко визначити, коли до музею потрапив перший грошовий експонат. Можливо, на самому початку його заснування — 1976 року, — зазначив директор Млинівського районного краєзнавчого музею Катерина Тимощук, — але що не рік, то музейний фонд поповнювався новими цікавинками. Хтось привозив грошові знаки з-за кордону, хтось віддавав для колекції із власних збережень. Але найбільше експонатів з’явилося після експедицій, які організовували працівники музею. Таким чином з-поміж інших цікавих реліктів до нас потрапляли й монети, банкноти, облігації, і їх назбиралося стільки, що навіть усі не вмістилися на стендах у виставковій залі. Але головне — не кількість, а оригінальні витвори, рідкісні примірники, різноманітні історії, пов’язані з обігом грошей. Отже, завдяки виставці вдалося реконструювати минуле рідного краю, України, репрезентувати розвиток соціально-економічних, політичних, торговельних зв’язків, відобразити реальну вартість грошей у той чи той період. Головним експонатом виставки логічно мали б стати монети, які виготовляли безпосередньо на тутешніх теренах — у селі Чекно. Тут у XII столітті був монетний двір князя Ярослава Ізяславовича, де й чеканили мідні кругляки, від цього й походить назва села. Утім, жодна з тих грошових одиниць до наших днів не дійшла, про них відомо лише з історико-архівних джерел. Натомість гроші, якими користувалися наші попередники у XVII—XVI- IІ століттях, уже є в експозиції. Найбільше представлено грошових знаків Української Народної Республіки, Речі Посполитої, Російської імперії, ІІІ Рей- Директор комунального закладу “Млинівський районний краєзнавчий музей” Катерина Тимощук представляє купюри, датовані різними віками

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин