«Просвіта» “Всіх об’єднує непідробний патріотизмі щире бажання захистити Вітчизну”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Просвітяни Луганщини допомагають українському війську
Слово Просвіти, №13 за 2014 рік
Із призначенням нового керівництва СБУ області стан справ почав поступово покращуватися: заарештовано й відправлено до Києва з метою проведення слідчих дій керівників і натхненників луганських сепаратистів — Клінчаєва та Харитонова. Сьогодні у центрі Луганська залишилося лише кілька наметів “антимайданівців” під триколорами та прапорами КПУ, ПСПУ та місцевих проросійських шовіністів. Але про остаточну нормалізацію обстановки говорити зарано. Ось і 29 й 30 березня, коли вся Україна вшановувала славну пам’ять Небесної Сотні, у Луганську проросійські сили, вивівши понад тисячу “тітушок”, зокрема бєлгородських і воронезьких гастролерів, учинили черговий шабаш біля пам’ятника Т. Шевченкові, вчергове підбурюючи місцеве населення до сепаратистських дій. Прикметною обставиною сьогодення для Луганщини стала концентрація на її теренах численних військових частин Збройних Сил України, покликаних боронити кордони нашої держави в цей складний для неї час, які беруть участь у всеукраїнських військових навчаннях “Весняна злива”. Після понад двадцяти років хронічної неуваги з боку влади до українського війська бойова готовність наявних частин до відсічі агресії та патріотичний дух вояків — просто вражаючі. Але заходів держави для забезпечення нормальних умов життя військовиків, що перебувають у прикордонних районах, недостатньо. Тому до активної допомоги армії завзято долучилася громадськість. Не стала винятком і Луганщина, чимало мешканців якої багаторазово переказували SMS на номер 565, а крім того, триває цільовий збір коштів, речей і матеріально-технічного спорядження на підтримку військовиків, що тимчасово дислокуються на теренах області. Провідна роль у цій благодійній акції належить місцевим просвітянам. Члени Правління обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, актив сватівських, нижньодуванських, сіверськодонецьких, стахановських, старобільських, новопсковських просвітян неодноразово відвідував військові частини, які цими днями перебувають у прикордонній смузі від Мілового до Троїцького (від Ростовської до Воронезької області Російської Федерації), щоразу відвозячи зібрану громадськістю допомогу. На цей час, за неповними підрахунками, закуплено й відправлено теплих речей, продовольства, предметів особистої гігієни, обмундирування, паливно-мастильних матеріалів, технічного устаткування, медикаментів і вітамінної продукції, різноманітного спорядження на суму понад сто тисяч гривень. Просвітяни також передали воїнам листи підтримки від української патріотичної молоді. На тлі масового руху допомоги українському війську сепаратистські сили на Луганщині далі протидіють священній справі оборони Вітчизни від російських зазіхань. Відпрацьовуючи іудині гроші, промосковськи налаштовані громадяни (які в народі отримали влучну назву — “колорадські жуки”) намагалися блокувати під’їзди військовиків до місць тимчасової дислокації, проводити так звані “народні референдуми”, закликати не коритися новій владі, очікувати повернення кримінального злодія, а для них — усе ще президента Януковича, сіяти серед населення страх перед появою так званих “фашистів” і “бандерівців”, переконувати, що на Луганщині жодної України не було й не буде, а ця земля буцімто одвічно “русская”. Ці провокатори досі ходять по Луганську з “триколорами” сусідньої держави, розповсюджуючи байки про агресивність, пиятику і грабіжництво, які нібито царюють серед наших військовиків та загалом українських патріотів. Тим самим вони переносять власні гріхи “із хворої голови на здорову”. Проте сьогодні дедалі більше луганців усвідомлює, хто є хто, та не піддається закликам недолугих авантюристів. Їхні збіговиська, які на початку березня налічували до тисячі осіб та були здатними захоплювати державні устано-
Отець Михайло та заступник командира військової частини Віктор Погорілий ви й зривати державну символіку на них (чим сепаратисти, власне, й займалися), тепер за інерцією збирають не більше 200—300 шанувальників “білокам’яної”. Серед найактивніших учасників акції допомоги війську на Луганщині — голова обласного просвітянського об’єднання Володимир Семистяга та члени Правління Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” — настоятель храму “Царя Христа” УГКЦ м. Луганськ, просвітянин о. Михайло Ющишин та редактор програм обласного державного радіо, кавалер медалі “Будівничий України” Валентина Кушніренко. Саме стараннями пані Валентини на радіохвилях Луганщини вийшов в ефір репортаж із військової частини 93-ї окремої гвардійської Харківської орденів Суворова та Кутузова ІІ ст. двічі червонопрапорної механізованої бригади, нині розташованої на території Марківського району. Зворушливою була розповідь заступника командира з виховної роботи одного з підрозділів цієї частини офіцера Віктора Погорілого про щоденне життя вояків, труднощі, пов’язані з нелегкою та часом небезпечною службою. Але, поряд із життєвими негодами, ця служба — це ще й військова романтика, пов’язана з виконанням священного обов’язку перед Батьківщиною. Вояки цієї частини приїхали з Дніпропетровської, Донецької, Луганської та Харківської областей, де вони постійно дислоковані, а родом вони — з різних українських земель. На 70 % вони — професійні контрактники, решта — вояки останнього призову строкової служби. Але всіх об’єднує непідробний патріотизм і щире бажання захистити Вітчизну в мить небезпеки. Наприклад, Віктор Погорілий — родом із Звенигородського району Черкащини, серця Шевченкового краю. Вагомий внесок у підтримку морального духу українських вояків зробив отець Михайло, який привіз і передав військовій частині чималу добірку духовної літератури та окропив свяченою водою військову техніку з тим, щоб їй так і не довелося бути використаною за прямим призначенням. Спілкування з військовиками вдало доповнила культурно-просвітницька програма за участю митців-просвітян. Звернення просвітян до мешканців області підтримало чимало свідомих громадян. Серед них — студентська молодь, учителі, медичні працівники, підприємці, колишні військовослужбовці тощо. Серед тих, хто найвагоміше підтримав українське військо, — родини просвітян-науковців Віталія Курила, Володимира Семистяги, Ольги Борисової, Нані Гогохії, Юрія Кисельова, Дори Тимошевської. До справи допомоги армії долучилися й наші земляки, які тепер живуть і працюють у Києві, — серед них старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Геннадій Єфименко. Активна життєва та громадянська позиція підприємців Наталії Гайохи, Володимира Криворотька, парафіян УГКЦ та УПЦ КП. Усіх їх об’єднує високе Шевченківське ім’я, оскільки вищу освіту вони отримали в Луганському національному університеті, який носить високе Шевченківське знамено. В університеті розпочинається акція відрахування одноденного заробітку на потреби українського війська. Питання безпеки та розбудови Збройних Сил України просвітянський актив порушив перед новопризначеним головою обласної державної адміністрації Михайлом Болотських, який, до речі, сам є учасником бойових дій. Він — ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, брав участь у складі миротворчих сил у справі встановлення миру на теренах колишньої Югославії. Просвітяни й надалі співпрацюють з військовиками — доти, доки не буде остаточно усунуто небезпеку Україні з боку агресивного північного сусіда. Їх підтримують усі громадські організації та політичні сили національно-державницького спрямування, а це — запорука того, що українська Україна на Луганщині — попри всі тимчасові труднощі — таки переможе. Водночас вони сподіваються на успішний розвиток перемоги національної революції у своїй державі через проведення президентських виборів, які мають перед усім світом цілковито легітимізувати демократичну владу та забезпечити зміну основ державної політики, яка має служити українському народові, а не кримінально-клановим структурам.
Прес-центр Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Цьогорічні Шевченківські дні проходили на тлі безпрецедентних агресивних дій Росії проти оновленої Української держави. Ще наприкінці лютого московські інтервенти розпочали неоголошену окупацію Криму, що призвела до втрати контролю Україною над півостровом, а 1 березня Кремль ухвалив сумнозвісне рішення про фактичну підготовку воєнних дій. Упродовж наступних тижнів ускладнювалася ситуація біля східних кордонів нашої держави, зокрема й довкола Луганщини. Про це свідчать численні провокації й відверті акти насильства, вчинені ватажками сепаратистських угруповань, серед яких особливою брутальністю й цинізмом відзначається розгром ювілейного Шевченківського віча біля пам’ятника Великому Кобзареві в центрі Луганська, плюндрування української національної символіки та побиття активістів-патріотів.
Просвітянський актив на зустрічі з командуванням військової частини
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
