Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче “За український патріотизм жорстоко покарала окупаційна російська влада”. 7 · с. 7сторінка оригіналу ↗

Така нам буде Україна, які у нас будуть серця!

Слово Просвіти, №13 за 2014 рік

Наче чую докори на мою адресу: он агресор на кордоні, треба думати, як захищатися, а вона — про культуру… Так, про культуру, бо це визначальне! Досить уже, наслухалися: “Надо сначала накормить народ”, “кредити”, “інвестиції”, “технології”, “реформи”, “покращання”… Тим часом розумний економіст В. Сікора сказав: “Культура, норма етики, поведінки, сфера мистецтва, сфера освіти, науки — без цього сучасний економічний розвиток неможливий”. Валентина СИДОРУК, Іллічівське об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Одещина Не потребує доказів той факт, що суспільне життя віддзеркалюється саме в масовій інформації. Людина сприймає процеси і події, які відбуваються в суспільстві, крізь призму ЗМІ й відчуває могутній вплив преси, телебачення, радіо, книговидавничої діяльності. Не випадково ЗМІ вважають четвертою владою після законодавчої, виконавчої, судової. Саме вони формують громадську думку, створюють політико-правове тло і уявлення про доступне та заборонене, моральне й аморальне. Написала безліч статей на цю тему в різні друковані видання. Перечитую їх зараз — і стає гірко… Українська влада впродовж років нічого не робила для формування національного світогляду в своїх громадян. Чи то пак: робила вже своєю бездіяльністю! Аякже, Товариство “Знання” нам не потрібне. Маємо 0,5 % українськомовних газет, одну книжку на кожного українця. Важко знайти книжку для підлітка. Благополучно знищили український кінематограф. Телебачення перетворилося на суцільне ток-шоу. Наша естрада? “Не формат…” “Голос країни” співає російською, англійською, тільки не українською. То якої ж країни це голос? Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри вищої математики Одеської державної академії холоду Валерій Швець давно писав: “Якщо власного потужного інформаційного поля нема, то держава в небезпеці”. Аж сьогодні, зіткнувшись з агресією “друзів”, українське суспільство зрозуміло цю небезпеку. І кажуть: “Інформаційну війну ми програємо…” А нам же Костя Затулін ще кілька років тому казав: “Іде боротьба, і не жартівлива, за мову, за віру, за тлумачення минулого і модель майбутнього України. І за місце Росії в цьому українському майбутньому”. Отже, треба було раніше наполегливо виховувати патріотів України, щоб дати відсіч агресору, а не наступати втисячне на одні й ті самі граблі. Ось і чую в перукарні: “Як?! Воювати проти Росії? Наші хлопці не будуть стріляти!” Невже не навчили нас нічого століття спілкування з “єдіновєрцамі?” Ось що сказав Іван Тургенєв: “Нас, москвинів, хочу десяти водах пери, але московського нашого єства не відпереш”. Такої “п’ятої колони”, як в Україні, сьогодні немає ніде! А ми ще й зараз надаємо громадянство всім охочим, не ставлячи їм жодних вимог. Між тим, людей треба виховувати — від 7-літнього до 70-літнього! Та не “в лоб”, а культурою, мистецтвом. Як учитель, стверджую: до розуму йдемо через почуття. Не можна нехтувати будь-якою можливістю впливати на почуття людей, які формують патріотизм, людяність, єдність і згуртованість. Ось приклади. Мабуть, жоден підручник про сталінську добу не викличе такого несприйняття тоталітаризму, як фільм “Холодне літо 53-го”. У фільмі “Вербна неділя” показаний “брежнєвський” періоду нашій історії на долях людських — і нема вже байдужих серед тих, хто його подивився. Я опитала багатьох людей. І ніхто не сказав, що там показана неправда, що це все нісенітниця. А серед опитаних були, до речі, симпатики різних партій, пенсіонери, любителі нахвалювати: “От за Брежнєва добре жили…” А як впливають на юні душі російські фільми, які окупували наш телепростір? Оті “мать твою…”, стрільбища, жорстокість, секс, порно. А ось, здавалося б, ліричний фільм про жіночу долю, та аж зашкалює від морального бруду й людської непорядності. Зрада, підступність найближчих людей — б-р-р… Негайно треба відроджувати український кінематограф! Нам є про кого писати й що показувати. Для мене основним мірилом політика завжди була наявність у його лексиконі слова культура (мова, віра, освіта, мистецтво, книга). Часто ми бачимо таких? Слухала всі інтерв’ю з відомими діячами періоду Майдану, спрагло вишукуючи в їхніх роздумах відгуки отого слова. І почула — від Святослава Вакарчука — прості, але такі високі слова про освіту, науку, інтелект. “Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя…” (Т. Шевченко). Мені імпонують слова Тетяни Майданович: “Така нам буде Україна, які у нас будуть серця”. Дуже хочеться, щоб кожен подумав над цим і зробив усе можливе й неможливе, щоб Україна була прекрасною!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин