Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Образи світлих душ Небесної Сотні повинні надихати і показувати приклад того, як треба любити свою землю”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Мистецький майдан

Слово Просвіти, №13 за 2014 рік

За день до суботи 4-го тижня Великого посту, коли Православна Церква звершує загальне поминання померлих, у виставковому залі Спілки художників України відбулася художня виставка “Мистецький Майдан”. Вона повернула нас до кривавих трагічних подій на київському Євромайдані, коли найманці з наказу Януковича 18—20 лютого вчинили нечуваний злочин — масовий розстріл мирних і неозброєних протестувальників. Тож дух тих подій і душі Небесної Сотні, які, згідно з ученням Церкви, до сорока днів не покидають земну юдоль, були серед відвідувачів тут, на цій імпровізованій виставці. Микола ЦИМБАЛЮК Здавалося б, художнику чи скульптору створити за такий короткий термін повноцінну мистецьку роботу неможливо. Нерідко у митця період від ідеї до втілення забирає багато часу. Але це ще залежить від попередньої під- Марина Соченко. “Пан Василь з Черкас. Майдан” готовки художника, його сприйняття дійсності й душевного стану, наскільки він “живе” обраною темою. Переважна більшість митців, чиї роботи представлено на нинішній виставці, були не лише свідками Майдану, а й учасниками майже всіх тих подій. Наприклад, Олександр Мельник. Про нього вже кілька разів писав і наш тижневик, розповідали інші видання, знімали сюжети вітчизняні й зарубіжні телеканали. Із перших днів, разом зі студентами він брав участь у мирних акціях протесту проти злочинного режиму Януковича. Це вже потім, коли на Майдані виросли барикади і почалися багатотисячні віча, у художників визріла ідея піднімати свій голос (до трибуни їм було не добратися), щоб заявляти про свою позицію як мистецького цеху та безпосередньо надихати майданівців своїми полотнами. У центрі експозиції картина О. І. Мельника “Бачу справи твої, людино” — широко відкриті, як уособлення безмірної духовної глибини, смутку, любові до людей очі Всевишнього. Картина незмінно була присутня і на вічах, і серед вогню і диму на Грушевського, і серед розстрілюваних беркутівцями і снайперами демонстрантів на Інститутській, де була “поранена” кількома кулями, як і її творець. Символічно зустрічає відвідувачів й інша картина цього ж художника — чорні тендітно-стрункі айстри на чорному тлі (“Жертвам шовінізму, расизму, фашизму, комунізму”). Вона як траурна стрічка на приспущеному національному синьо-жовтому прапорі, як запнуте чорним крепом дзеркало в хаті покійного. Але в ній немає приреченості, того моторошного відчуття дійсності, — обриси пелюсток відтіняються ледь помітним світлим відблиском надії. У свій час захоплення Мельника малюванням айстр у різних тонових і змістовних ракурсах психолог, яка відвідала його виставку, розшифрувала як таке, що несе в собі великий особистий непогамований душевний біль, сум… Те, що відбувалося і нині відбувається в нашому житті, Олександр Іванович увібрав і пропустив через свою душу, перевтіливши у власні, тепер зрозумілі кожному художні образи. Так само символічно-знаковим є інше його полотно — “Дзвонар”: козак, типаж якого можна було побачити в картині “Іван Залізняк”, розгойдує било набатного дзвону, що піднімає народ на боротьбу проти ворога. Сьогодні ідентифікувати образ ворога може кожен — це рашизм, в основі якого путінська форма імперсько-шовіністичної ідеології і практики. Як вияв — вчинена агресія проти України і анексія її невід’ємної частини — Криму. Це вражаюче відтворено у бронзовій скульптурній композиції Анатолія Куща: ніби знятої з ікони образ переслідуваної, змученої жінки-України з дитиною, яка висить у її лівій руці, а по обидва боки, позаду частокіл укорочених, карликоподібних гвинтівок із клеймом хижого російського двоголового стерв’ятника, стволи вінчають не багнети, а горизонтально прив’язані кам’яні сокири. Таким побачив Анатолій Кущ. “Україна. Рік 2014” талановитий скульптор образ “братнього народу”. Подібне відчуття, оцінку й погляд на зло як незмінну сутність кримінально-антинародної влади і політики її кремлівських патронів мають не лише українські митці. Якби ж то російським мас-медійникам можна було прозріти (про політиків-путіклонів тут мови бути не може — це клініка), то вони б узріли під багатьма картинами цієї виставки прізвища аж ніяк не характерні для “бандєровцев”-українців. Тут, як і на євромайданівських барикадах пліч-о-пліч з українцями сусідять полотна азербайджанця, вірменина, росіянина, поляка, єврея, кримського татарина тощо. Здається, ніщо не примушувало 22-річного азербайджанця Абаса Сайілова, студента Київського університету телекомунікацій, вийти тоді, під час перших і наступних подій революції гідності у Києві, на підтримку законних прав і свобод українців. Але ж гідність і свобода, право жити в цивілізованому суспільстві та правовій державі є незмінними цінностями не лише для українців. Для Абаса все те, що він пережив і побачив, вихлюпнулося на полотно, яке він назвав “Відродження”: у шаленому буйстві вогню проступає сонячний диск; ще багато пітьми, якихось нечітких силуетів; але ще мить, і те сонце підніметься, розжене ворожу й гнітючу тьму зла. Оці національні, суто українські чорно-червоні кольори, які характерні не лише для україн- Микола Корягін. “… та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків?” ської вишивки, а й для нашої багатогранної і непростої історії, — свідомо чи підсвідомо — щедро використали учасники “Мистецького Майдану”. Так сприйняв і в таких барвах змалював події на вулиці Грушевського Вартан Маркар’ян. Назву для картини — пророчі слова нашого Кобзаря — він узяв ніби з уст одного із тих перших героїв Небесної Сотні Сергія Нігояна: “Борітеся — поборете, вам Бог помагає”! І Він допомагав усім тим, хто, як писав Юрій Винничук у скандальному в оцінці провладної цинічно-зажерливої кололітературної братви вірші: Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви. Бандитом він був і бандитом зоставсь Тепер уже вищого класу. Бо вже не шапки, а мільйони краде — Убий підараса. За те, що Вкраїну продав ворогам І заповіти Тараса, Привів табачню і московських попів… І вищі сили, і слова національного пророка Тараса, що піднімали рішучість і віру українців у перемогу правди і справедливості, таки справді допомагали. Бо такого духовного підйому, жертовності, відчайдушності й героїзму учасників Майдану, сплеску творчості давно вже не знала Українська земля. Про перебіг тих днів уже написано і відзнято багато. Осмислення художньо-мистецькими образами революції гідності потребуватиме більшого часу. Зрештою, сама Мистецька сотня, яка активно долучилася до боротьби проти злочинного режиму і за нове світобуття України, була створена недавно. Але вона дедалі більше і ширше розгортає свою діяльність. Із першого дня на Майдані стояла художниця, педагог Марина Соченко, яка не раз опинялася віч-на-віч з озвірілими беркутівцями. Тут вона працювала з Олександр Мельник. “Дзвонар” мольбертом і чи не першою з усіх художників організувала персональну художню виставку під відкритим небом. Це збіглося з її ювілеєм, який вона відзначила (про це навіть ніхто не знав) так оригінально. Кажуть, що на її виставці тоді побувало в буквальному розумінні сотні тисяч глядачів. На “Мистецькому Майдані” Марина виставила близько десяти пастельних портретів майданівців, кілька сюжетних картин олією. Катерина Ткаченко була однією з ініціаторів нещодавнього майданівського пленеру. На нього з’їхалося чимало митців із різних куточків нашої держави. По тому в Києві відбулося кілька цікавих імпровізованих виставок і на Майдані, і в галереях. Нині у виставковому залі НСХУ виставлено лише частину їхніх робіт. Решта в рамках організованої акції “Спілкування від Майдану до Сходу” представлена у Харківській, Луганській, Донецькій і південних областях України. — Я щаслива, — сказала Катя Ткаченко на відкритті, — що знайшла однодумців. Для наших художників важливо відтворити події, історію, що твориться наживо. Втратити таку можливість не могли. Тепер мусимо — це наш обов’язок як громадян і митців — розповісти про Майдан живим образотворчим словом. Бо переконана і вірю, що в України й нашого народу є велике і прекрасне майбутнє. “Бо з нами правда, з нами Бог”, — пригадав я слова одного з організаторів “Мистецького Майдану” Олександра Мельника. А образи світлих душ Небесної Сотні повинні надихати і показувати приклад того, як треба любити свою землю, свій народ, як треба любити добро й ненавидіти зло.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин