12 «Просвіта» сьогодні “Ведемо просвітницьку роботу, спрямовану на формування національної свідомості”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
У загальну скарбничку
Слово Просвіти, №13 за 2014 рік
Казимир ЯРЕМА, просвітянин
“Внесок Тернопільщини в загальну скарбничку історії “Просвіти” — під такою назвою відбувся обласний семінар просвітян Тернопільщини в читальні-музеї Кременецького райоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. У своїх виступах почесний голова облоб’єднання “Просвіти” Богдан Головин, секретар облоб’єднання Анна Савка, член правління Едіта Мочевус, просвітянка-поетеса з Тернополя — Неоніла Крем’янчанка, голова Кременецького райоб’єднання Лілія Следзінська, просвітянин із Кременця — Богдан Павликевич, представники Тернопільського району — Казимир Ярема, Шумського району — Олена Ходюк, голова осередку “Просвіти” с. Горинка Кременецького району Микола Уданович та інші розкрили історичні передумови виникнення “Просвіти”, її роль у вихованні національної свідомості, у боротьбі за здобуття Україною незалежності та необхідність активізації роботи просвітян сьогодні у боротьбі за утвердження української України. “Просвіта” виникла в час, коли в результаті багатовікової бездержавності українці були на грані втрати своєї національної ідентичності. Тодішня окупаційна влада царської Росії і панської Польщі всіма засобами викорінювали в українців національну свідомість, намагалися стерти з народної пам’яті навіть слова Україна і українець. Москва Україну називала Малоросією, а українців — малоросами. А українців Західної України називали русинами. Велике значення для пробудження національної свідомості українців мала поява української національної інтелігенції, зокрема творча діяльність Івана Котляревського, Тараса Шевченка, “руської трійці” — Маркіяна Шашкевича, Івана Могилевича, Якова Головацького. Набагато кращі умови для розвою національної ідеї, освіти й культури мали українці Галичини, яка згідно з поділом Польщі 1772 року увійшла до складу Австрійської імперії. У цих умовах у Львові 8 грудня 1868 року старанням народовців, переважно студентської молоді, було створено товариство “Просвіта”, мета якого — здійснювати освіту селян та інших верств українського населення, боротися за українську мову, культуру, об-
Шановні народні депутати! Уже кілька тижнів на південносхідних теренах нашої держави триває антиукраїнський фарс-шабаш: навіжені українофоби намагаються розгорнути фальшиву істерію і братовбивче протистояння, імітуючи страх перед загрозою бандерівської хунти. Вам, як і всім, відомі і масштаби, і деталі цих подій. Але навряд чи ви знаєте повну правду про істинну мовну ситуацію, що склалася на Донбасі і зокрема в нашому півмільйонному місті після ухвалення чечетовською більшістю провокативного закону “КК” про засади мовної політики партії регіонів, який тільки заохотив натхненників викорінення нашої державної мови. Про це свідчить хоча б такий наочний приклад: 2013 року після ремонту приміщення краєзнавчого музею на його фасаді з’явилася лише одна відновлена вивіска російською мовою. І будьте певні — про українську вони не забули. То що, нам забути стоювати окремішність українського народу і право українців на свою державність. “Просвіта” поширилася спочатку в Західній Україні, а пізніше на всіх етнічних землях українців. У селі Біла, що неподалік Тернополя, 1884 року засновником і багаторічним керівником “Просвіти” був священик УГКЦ Авмросій Крушельницький — батько славнозвісної Соломії Крушельницької. Він організував у селі читальню “Просвіти”, хор, захищав права селян. Осередки “Просвіти” виникли тоді в багатьох селах і містах Тернопільщини. На Борщівщині перший осередок “Просвіти” створено 1884 року в Скалі-Подільській, і незабаром він став найбільшим за кількістю учасників у всій Галичині (понад 600 членів) — завдяки праці засновника, греко-католицького священика Келестина Костецького та його наступників. У Козівському районі один із перших осередків “Просвіти” був у селі Денисів, створений завдяки старанням священика отця Вітушинського і директора місцевої школи Блажкевича. Пізніше (1918 р.) було створено осередки “Просвіти” на Волині. Засновниками першого товариства “Просвіти” в Кременці були В. Дорошенко, В. Кавун, подружжя Вітенків, Б. Козубський, С. Яків, С. Жук. Просвітяни створювали аматорські гуртки, ставили концерти до дня народження Тараса Шевченка, українські вистави, вертепи на Різдво та ін. За кошти, зібрані з концертів і вистав, а також пожертви мешканців сіл і міст силами громади будували хати-читальні, Народні доми, створювали бібліотеки. При “Просвітах” виникали і діяли товариства “Рідна школа”, “Січ”, “Сокіл”, “Союз українок”, “Сільський господар”, “Каменярі” та ін. При Народних домах “Просвіти” існували крамниці, позичкові каси та інші спілки. Напередодні Першої світової війни “Просвіта” Галичини мала 77 філій, 2944 читальні, майже 200 тисяч членів, зокрема на Тернопільщині осередки “Просвіти” діяли в 75 % населених пунктів. Під час тимчасової окупації Галичини 1914 року московсько-царська влада здійснила погром товариства “Просвіта”. По-варварськи знищували українські книжки, читальні, Народні доми. Наприклад, у селі Острів, недалеко від Тернополя, спалили Народний дім і бібліотеку “Просвіти”. Переслідували й арештовували просвітян, заборонили українську пресу, закривали школи, друкарні, церкви примусово переводили на Московське православ’я, а греко-католицьких священиків та просвітян вивозили на заслання в Сибір. Після окупації Західної України Польщею “Просвіту” заборонили і відновила вона свою діяльність лише 1921 року. Однак окупаційна польська влада неприхильно ставилася до діяльності товариства. Особливо жорстоко вона розправилася з просвітянами під час пацифікації (акція втихомирення українського народу 1930 року). Так, с. Прошова Тернопільського району під час проведення фестин було оточене загоном польського війська, яке жорстоко побило багатьох учасників, особливо голову осередку “Просвіти” Павла Гарника. У селі Денисів Козівського району прилюдно покарали палицями голову “Просвіти” поетесу Іванну Блажкевич. У селі Багатківці Теребовлянського району польська поліція жорстоко побила голову осередку “Просвіти” греко-католицького священика Євгена Мандзія, який від цих побоїв через півроку помер. Подібні акції були майже у всіх селах і містах Тернопільщини. Під час цієї акції знищили багато читалень, бібліотек, Народних домів. 1939 року осередки “Просвіти” діяли у 85 % міст і сіл Тернопільщини. Коли прийшли московськобільшовицькі окупанти, “Просвіту” заборонили, пограбували і знищили, а багатьох активних просвітян заарештували, знищили або заслали в Сибір на каторгу. Під час німецької окупації “Просвіта” відновила діяльність,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
