«Просвіта» сьогодні · “Минулий рік став періодом зростання активності товариства з такими славними традиціями”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
«Я завжди працював для людей…»
Слово Просвіти, №13 за 2014 рік
Мирослава ОЛІЙНИК, член Національної спілки журна$ лістів, Варшава — Новий Розділ
Саме під такою назвою анонси оголошували про зустріч, яка від$ булася у бібліотеці-філії № 1 міста Нового Роздолу на Львівщині. Наз$ ву заходу придумали бібліотекарі Галина Вілкова і Світлана Ференс. Цим невтомним дівчатам прита$ манні унікальні, неординарні ідеї у бібліотечній роботі. Вони вміють не тільки підтримувати високий рі$ вень кількості читачів, а й проводи$ ти надзвичайно цікаві заходи. У бібліотеці чудові виставки, тематичні стенди, відбуваються різноманітні зустрічі… А ще на столах у читальному залі у спеці$ альних підставках поміщено… пташине перо(!) як символ писем$ ності. І куди там рівнятися сучас$ ному комп’ютерові! Рік, що за “плечима”, був ро$ ком святкування 145$річчя “Прос$ віти”, тому “винуватцем” зустрічі став учитель, пластун-ветеран, ук$ раїнознавець, шевченколюб і “отаман” “Просвіти” Городоччини на Львівщині — Іван Павлович Буч$ ківський. “Отаманить” він уже 25 років, від самого початку віднов$ лення Товариства. У свої 90 років він не піддається плину часу, адже попереду ще багато планів та ідей… (Про життєвий і творчий шлях Бучківського І. П. “Слово Просвіти” розповідало у статті М. Олійник “Не дай спати ходячо$
му…”, ч. 28 за 2013 рік), але сьо$ годні — про черговий захід у Ново$ роздільській бібліотеці. Заходимо в просторий зал “Барвисте перо”, де все налашто$ вано на просвітянську тематику: виставка книг “Нев’янучий цвіт ук$ раїнства — “Просвіта”, тематич$ ний фотостенд про життєвий шлях І. Бучківського — “Девіз мого жит$ тя — Не дай спати ходячому…”, імпровізований інтер’єр давньої української домівки-хати, у якому актори-аматори С. Ференс, М. Іс$ кандарова, Л. Худяк, М. Ремез по$ казали нам міні-виставу “Поверта$ ємось із читальні”. Вишитий ки$ лим, гасова лампа, пампушки в макітрі, національні костюми акто$ рів та сам сценарій, який створила керівник діючого при бібліотеці$ філії літературного гуртка “Барви” Галина Приріз, не тільки підняв глядачам настрій, а й показав не$ забутий гордий український дух. Викладач міської Школи мис$ тецтв Наталія Гарбаж зіграла на бан$ дурі та виконала українські пісні, а пісня Теодора Кукурузи на слова Вік$ тора Баранова “До українців” викли$ кала щирі сльози не в одного учасни$ ка зустрічі. Виступили також учениці Н. Гарбаж — С. Ядвіжак і М. Бокало. Колишній директор Палацу культури “Молодість” Ніна Шпрай$ дун розповіла про створення і ді$ яльність об’єднання “Просвіти” у
Новому Роздолі. Голова “Союзу українок” Любов Худяк не тільки розповіла нам про просвітницьку роботу у рідному селі Стільсько, ай принесла титульну сторінку тиж$ невика “Жіноча доля” за 1924 рік. На цій сторінці фотографії двох батькових сестер — одній із них у серпні виповниться 100 років! Бібліотекарі підготували сюр$ приз: “Цифровий калейдоскоп життєвої круговерті Івана Бучків$ ського”. Ми дізналися про основні етапи його діяльності: видав книгу “Минуло п’ятдесят літ…” (Спогади про Самбірську вчительську семі$ нарію і Пласт; Львів, 1997); органі$ зував спорудження двох пам’ят$ ників Т. Шевченку; організував встановлення двох Хрестів Неза$ лежності України; зініціював ство$ рення двох Могил-курганів бор$ цям за волю України; посадив три Шевченківські парки; 12 років ке$ рував Городоцьким районним ме$ тодичним об’єднанням вчителів української мови і літератури; 25 років є головою Городоцького ра$ йонного об’єднання “Просвіти”; має 65 років педагогічного стажу; 71 рік є членом організації “Пласт”; надрукував 100 статей у газетах і журналах; здійснив 250 мандрівок історичними та визнач$ ними місцями України; понад 1000 виступів на зборах, зустрічах, кон$ ференціях…
Усміхнений, інтелігентний просвітянин поділився з нами спо$ гадами, роздумами і планами на майбутнє… Народився у селі Куп$ новичі Самбірського району. З ди$ тинства мав жадобу до знань, лю$ бов до книжки. Здобув професію вчителя. Ой як непросто тоді було на цій посаді залишатися україн$ цем… Та ще й вести роботу в під$ пільному Університеті історії для вояків УПА. 65 років на педагогічній ниві теж минули немарно, адже колиш$ ні учні не раз згадують миті шкіль$ ного життя, дякуючи за зерна правди, справедливості й добра. Виступили присутні дві дочки: Леся і Мирослава. Леся розповіла про матір, яка, теж працюючи учи$ телем, усе своє життя присвятила сім’ї, дітям, чоловікові… Миросла$ ва прочитала власного вірша “Стежка до Шевченка”, присвяче$ ного батькові. Ось кілька рядків: “Зринають в пам’яті дитинства дні, / Коли наш тато, взявши нас за руки, / Повіз мене й сестру, хоч ми були малі, / До Канева почути України серця стукіт. // Світало. Божий день з небес вставав, / “ракетою” із Києва ми “дніпрува$ ли” / З Чернечої гори Шевченко руку подавав — / Немов живий, нез п’єдесталу…” І хоч на грудях І. П. Бучківського виднілися медалі: “За активну гро$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
