Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
14 Шевченкіана “Україна мусить згадати і гідно вшанувати тих, кого Тарас Шевченко називав своїми”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Весільний рушник для Кобзаря

Слово Просвіти, №13 за 2014 рік

поміщики Микола та Варвара Карташевські, графиня Анастасія Толстая — люди, які шанували мистецький талант Тараса Шевченка і сприяли його розвитку. Та всіма любимі завжди самотні. Тарас Григорович після дитячого сирітства й десятилітньої солдатської муштри шукав звичайної жіночої любові та сімейного щастя у власній хаті і вишневому садку. І цей світ він мріяв розділити з українською дівчиною-сиротою, яку прагнув визволити з кріпацтва йне уцтва. Щире поетове бажання засліпило його очі: він не побачив душевної недосконалості своєї обраниці. Серйозна драматична основа п’єси Олександра Забарного, письменника, кандидата педагогічних наук, декана філологічного факультету Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя, надихала молодих і старших виконавців. Дуже природним і по-людськи добрим вийшов Тарас Шевченко в Андрія Буняєва. Молода Ликерка Людмили Муквич не переймається власними недоліками, а радіє можливості вирватися з кола людей, у якому відчуває себе приниженою. Хрестоматійні імена Івана Тургенєва, Олександра Афанасьєва- Чужбинського, Олексія Жемчужнікова, костюми і вирази з іншої епохи змушують молодих Олександра Репяха, Михайла Мухінського, Андрія Рибалка підтягуватися і внутрішньо, і зовнішньо. І хоч ці ролі другого плану, але вони не спотворюють загальну картину. Переконливі українські інтелігентки — сестри Білозерські, ролі яких виконують Юлія Арістархова і Людмила Савич. У стишений задумливий темпоритм гарно вписалися відеовставки, які замінили листи-монологи. Глядачі впізнавали ніжинські краєвиди, на тлі яких уже немолода Ликерія (Алла Соколенко) кається у своїй провині перед Тарасом. Спогади сучасників і друзів Тараса Шевченка вказують на її Липіврізьке походження і на складні стосунки з поетом. Автор скористався ними як основою драми, додавши до створюваних образів тогочасні плітки, які допустимі в художньому творі. Сердешна драма Кобзаря, через яку він так і не став на весільний рушник, вилилася в поетичний шедевр. Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт передсвітом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка й недосвіта шкода! Вона надихнула ніжинського науковця на написання п’єси, а театр — на її постановку. Привітаємо творчий колектив і глядачів із цією подією.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин