Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“На президентські вибори, без будь-яких докорів сумління, подалася ціла шеренга нерядових представників злочинного режиму”. Події, факти, коментарі 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗

Президентські перегони

Слово Просвіти, №13 за 2014 рік

Петро АНТОНЕНКО І знову ми бачимо, м’яко кажучи, дивний підхід до відповідального кандидування на пост глави держави. Знову понад 40 охочих, переважна більшість з яких не мають жодних шансів потрапити навіть у другий тур. Знову дехто виходить на перегони, щоб “засвітити” на виборах свою партійку або себе. У декого ще простіша мета: псувати комусь виборчу кампанію. Тепер про серйозніші реалії. З трьох політичних лідерів Майдану і Єврореволюції на вибори пішов один Олег Тягнибок, що було цілком очікувано для очолюваної ним партії. “Свобода”, парламентська партія, яка нині перебуває у правлячій коаліції, не може пропустити загальнонаціональні вибори. Це стосується ще кількох представлених кандидатами партій, з огляду на вже озвучену перспективу осінніх парламентських виборів. Найбільша несподіванка у великому політикумі — відмова від балотування Віталія Кличка, котрий постійно фігурував у першій трійці рейтингу. Кличко, і така позиція його партії УДАР, не йде на президентські вибори. Більше того, він офіційно підтримав кандидатуру Петра Порошенка, практично приплюсувавши до його рейтингу свій. І можна очікувати, що цього разу “плюсування” буде реальним, тобто практично всі симпатики Кличка голосуватимуть за Порошенка, враховуючи авторитетне для них слово лідера УДАРу. Натомість Кличко йде на вибори міського голови Києва. Важливо, що обидва політики заявили: цим варіантом вони продемонстрували приклад об’єднання державницьких сил. Це об’єднання дехто з аналітиків потрактовує як імовірність перемоги Порошенка, котрий і так виходив на перше місце в рейтингах, уже в першому турі, що було у нас лише раз, 1991 року. Втім, зараз це навряд чи реально. Хоча б тому, що Юлія Тимошенко теж пішла на вибори — від партії “Батьківщина”. Не хочеться ворушити старе, але не варто й забувати, що навесні 2006 року політичні сили Майдану зазнали поразки на перших після Помаранчевої революції парламентських виборах, які просто зобов’язані були виграти. Програли винятково через піврічну колотнечу між “Нашою Україною” і БЮТ, що через 4 роки призвело ще й до встановлення режиму Януковича. Цей розлад не повинен повторитися. Порошенко заявив, що вони не будуть із Тимошенко супротивниками на виборах, оцінку дадуть самі виборці. Коротко про інших учасників перегонів. Партія регіонів навряд чи чесно покаялася за опертий на неї чотирирічний злочинний режим, максимум — усього лише розкололася. Проявом чого став не лише розлом фракції в парламенті. На своєму з’їзді партія офіційно висунула кандидатом не найрейтинговішого свого політика Сергія Тигипка, котрий іде самовисуванцем, а одіозного недавнього голову Харківської обладміністрації Михайла Добкіна. Багато хто називає це вже якимось політичним збоченням. Адже пара харківських сепаратистів — Допа і Гепа під загрозою кримінальних справ і в’язниці, і не лише за сепаратизм. Гепа— Кернес вирішив не балотуватися, а от Допа—Добкін спокійно кандидує від партії і навіть обіцяє повернути Україні Крим, втрата якого, бодай фактична, не юридична, якраз на совісті регіонала Добкіна. Також на президентські вибори, без будь-яких докорів сумління, подалася ціла шеренга нерядових представників злочинного режиму. Це і колишній віцепрем’єр Бойко, і невгамовна Королевська, і яструб-Царьов. І навіть екс-заступник Генпрокурора Ринат Кузьмін, котрий, очевидно, прагне грати “Мурку” на піаніно вже в кабінеті президента держави. За ними виступають також відомі колишні — Коновалюк, Цушко. Попри суцільний “ленінопад”, учергове йде на вибори лідер комуністів Петро Симоненко, як же без цієї нафталінової партії? Базис його програми той самий: “соціальний захист трудящих”. Щоправда, нині для комуністів ця теза слабкувата, враховуючи дещо, висвітлене Єврореволюцією, і те, як нині фракція демонстративно самоусунулася навіть від захисту держави перед агресією. А як без висуванців Майдану? Люди, які активно “засвітилися” на ньому, теж кандидують. Це лідер “Правого сектору” Дмитро Ярош і одна з керівників медицини Майдану Ольга Богомолець. Насамкінець, і таке, на жаль, їхнє нинішнє місце в політикумі, — про старі національно-дешитися в армії України чи бодай піти у відставку, а перейшли в армію РФ. І на випадок, не дай Боже, війни, стрілятимуть в українських військових, своїх недавніх однополчан. А поки що нахабно, на телекамеру, спалюють свій український паспорт. А щодо нашої зброї, то вона не провалилася крізь землю, що було б ліпше, а перейшла в руки Росії як воєнний трофей переможця війни, якої начебто жне було. І вже розвернута проти України. Чого варта ганебна ситуація, коли один з останніх наших кораблів, який хотів прорватися в Україну, переслідували росіяни, використовуючи під російським прапором корабель, над яким ще за два дні до цього майорів український прапор. Час розсудить. Але варто хоча б усвідомити, яку військову міць ми втратили в Криму і яка вже спрямована проти України. Чи повернемо ми хоч щось із цього (як й іншу величезну державну власність)? Ось короткий уривок зі звернення Анатолія Гриценка до Юлії Тимошенко від 22 березня. Йдеться про втрачене (колишній міністр оборони, очевидно ж, знає, про що говорить): Завершилося подання документів для балотування на посаду президента України на вибори 25 травня. Чимало претендентів уже зареєстровані кандидатами. У ЦВК триває процес розгляду і реєстрації, повний список кандидатів оголосять 5 квітня.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин