Музика · “Упродовж цього дійства відбувалося очищення душ від накипу минущого буття”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Свято душі
Слово Просвіти, №13 за 2018 рік
Дівочий хор Галини Горбатенко
Оркестр народних інструментів (художній керівник — Ігор Савков), Жіночий хор (художній керівник — народна артистка України Галина Горбатенко), Камерний хор (художній керівник — Зоя Томсон), Камерний оркестр (художній керівник — Олександр Госачинський), Ансамбль струнних інструментів ім. Леоніда Шухмана (художній керівник — Михайло Волков) та Духовий оркестр (художній керівник — Володимир Сидорченко). Наступна дата — 28 березня 2018 року, ХХІІІ Фестиваль мистецтв “Шевченківський березень”, — творчий звіт солістів і колективів КІМ ім. Р. М. Глієра. Олександр Злотник запросив усіх закоханих у музику зібратися цього дня о 19.00 у Колонній залі Національної філармонії України ім. М. Лисенка. Тут виступили усі знаменитості КІМ — від оркестрів і хорів до славетних солістів. А ще 28 березня відбулася Історична пре" м’єра — концерт для фортепіано з оркестром Генріха Бабинського. Історія цього твору безпосередньо пов’язана з історією Київського музичного училища. Знайдений серед архівних матеріалів видатним дослідником української музичної культури, професором Юрієм Зільберманом, він вперше прозвучав із нагоди відкриття Київської консерваторії 1913 року. У творчому звіті концерт — своєрідна історична прем’єра. 18825 квітня. ХІІ Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Група “Горовиць-Дебют” і молодша група (Київський будинок вчених НАН України (18—23 квітня — І-ІІ тури), Національна Філармонія України (24—25 квітня — ІІІ тур, концерт переможців). 84 учасники із п’яти країн — Австралії, Китаю, України, Республіки Молдова, Республіки Білорусь — боротимуться за звання лауреатів найпрестижнішого фортепіанного конкурсу України. За умовами конкурсу до участі у групі “Горовиць-Дебют” допускаються учасники віком до 14 років; у молодшій групі — віком від 9 до 15 років. Наступні святкові заходи — 23 квітня, Національний палац мистецтв “Україна”. Тут відбудеться “Зірковий карнавал” за участю випускників та студентів КІМ ім. Р. М. Глієра. Окрасою музичного свята стануть виступи особливих, спеціально запрошених гостей: Іво Бобула, Павла Зіброва, Марії Максакової. А 25 травня у Національній опері України ім. Т. Г. Шевченка — Ювілейний концерт з нагоди 1508-річчя від дня заснування.
Олена ЛЕОНТОВИЧ, письменниця, член НСПУ
У гостинному Музеї шістдесятників відбулася березнева подія: зустріч, присвячена творам Тараса Шевченка, покладеним на музику, які виконував Тарас Компаніченко. Якщо вам колись довелося побувати на концерті цього співака, то знаєте, що це не ординарний концерт, не просто майстерне виконання запрограмованих творів. І цього разу всі теж відчували творче горіння, творчий порив митця, бачили диво, що відбувалося на очах... Тарас Компаніченко залучав до загального співу, аби присутні не були лише спостерігачами. І вони радо відгукувалися. Здавалося: тільки й чекали на цей поклик… Співали “Думи мої”. А я згадала, як ми, учні, щойно вивчивши, заспівали цю пісню 1952 року, коли вчитель української літератури входив до класу. Та він, свідок репресій 1930-х років, про які ми, народжені найстрашнішого 1937 р., нічого не могли знати (бо старші мовчали), перелякано погасив наш порив… Тарас Компаніченко доносив до слухачів безмежну глибінь українського пісенного багатства, на яке надихнув великий Кобзар, щедро дарував знання з цієї ниви. Це було дивовижне дійство: і роздуми, і одкровення, і проникливе виконання. Співак обдаровував безліччю пісень, знайомив з незнаними і забутими, примушував душі людей працювати із подивом захоплено вдивлятися в безмежну височінь українського духу. Упродовж цього дійства відбувалося очищення душ від накипу минущого буття, і вони поринали у сфери вічного, високого, чистого. І диво це творив унікальний митець, невтомний шукач, дослідник, якому поталанило повернути до життя стільки перлин пісенної культури України. Саме так було Шевченкового дня десятого березня 2018 року, коли люди, затамувавши подих, слухали народні пісні й думи кобзарів різних часів, твори Миколи Лисенка і Кирила Стеценка та інших композиторів, яких торкнувся крилом наш Геній. Апофеозом зустрічі став спів Шевченкового “Заповіту”. Співали так, що пригадалися слова Олександра Шульгина: “…українці вміють створити імпровізований хор та співають так, як навряд чи інший народ потрапить” (Збірник на пошану Олександра Шульгина (1889—1960) // Париж-Мюнхен, 1969. — С. 249.) Така зустріч із заповітним незабутня. І відбулася вона завдяки неймовірній відданості Тараса Компаніченка своєму покликанню, залюбленості у творчість Тараса Шевченка, в музичні скарби України, завдяки щедрості таланту і подвижництву його просвітницької діяльності.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
