“Вона ніколи не бачила ні лева, ні мавпи, · а малювала їх так, як розказували люди”. Палітра 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗
Марія Примаченко на Сумщині
Слово Просвіти, №14–15 за 2020 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Оксани БАБАЄВОЇ
У фондах Сумського художнього музею зберігається 51 робота Марії Оксентіївни. Ці картини вже бачили жителі багатьох райнів і міст Сумщини. На відкриття виставки у Тростянці завітало багато поціновувачів образотворчого мистетцва різних поколінь. Експозицію оглянули учні загальноосвітніх шкіл міста та району.
— Марія Примаченко створила понад
500 картин. Своєю унікальністю вона вразила не лише українців, але й Мілан, Париж, Відень, Прагу, міста США та Канади, — розповідає науковий співробітник Музейно-виставового центру “Тростянецький” Надія Шевлякова. — Марія Примаченко народилася 30 грудня 1908 року (12 січня 1909 за новим стилем) у селі Болотня, нині Іванківський район Київської області.
Батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих головкатих зображень. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання (сама Марія вбиралася у сорочки, вишиті власноручно).
Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Марія Оксентіївна гідно і мужньо пронесла всі життєві знегоди, пізнала щастя любові (хоча чоловік загинув на фронті) і щастя материнства: її син Федір — теж народний художник, він був її учнем і другом.
“Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою, на
У Музейно-виставкому центрі
“Тростянецький”, що на Сумщині, відкрили виставку робіт видатної української художниці Марії Примаченко “Люди, квіти, птахи та звірі” з фондів Сумського художнього музею імені Никанора Онацького.
заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…” Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити.
Талант Примаченко відкрила у 1936 році майстриня-ткаля і вишивальниця киянка Тетяна Флору (у 1960—1970-х роках широку популяризацію творчості Примаченко організував журналіст Г. Мєстечкін). У 1936 році Марію Оксентіївну запросили до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стала різноманітнішою — Марія малювала, вишивала, захоплювалася керамікою. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Яким Герасименко, визнаний майстер української кераміки, охоче передавав Примаченко виготовлені ним різних форм вироби, а Примаченко розписувала їх рудими лисичками, страшними звірами, крокуючими по стеблах полуниць блакитними мавпами і неповторними зеленими крокодилами, вкритими квіточками.
Картини Марії Примаченко дуже
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
