Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ОТЧЕ!
Слово Просвіти, №14 за 2005 рік
мова безперешкодно заповнила лінгвістичний простір України. Вона й донині лишається панівною не тільки в Криму, на Донеччині чи Луганщині, де ледве животіють поодинокі українські школи, майже не з’являється українськомовна преса, українське слово викликає часто агресивну реакцію тощо. Водночас, аби не ходити далеко по приклади, варто зазирнути в перший-ліпший кіоск у Києві, Чернігові, Житомирі чи Хмельницьку, аби пересвідчитися, скільки там українськомовної преси — одиниці. На чотирнадцятому році незалежності ледве животіє українськомовна книжка, відсутній національний кінематограф; радіомовлення, де безперешкодно лунають примітивні російські псевдошансони, надалі усуває українську пісню зі свого формату тощо. Навіть нове, переважно міське покоління дітей, що виросло в часи незалежності, майже не спілкується українською мовою. Майбутній указ у разі його підписання навряд чи задовольнить лінгвістичні домагання реґіонів, де мовна ситуація створювалася штучно, переживши тотальне зросійщення, проти чого протестували В. Стус та Ю. Литвин, але їхнього мужнього голосу так ніхто й не почув, крім каральних органів колишнього СРСР. То яким чином виявити населені пункти компактного проживання того чи того мовного етносу? Чи не станеться так, що, скажімо, у Києві мешканці певного
Фото Г. Оборської будинку проголосять себе російськомовними і вимагатимуть від ЖЕКу визнання своїх прав на підставі цілком ймовірного президентського указу, який навряд чи притлумить надуманий і небезпечний розкол України, спровокований російськими політтехнологами та антинаціональними силами, які збиралися у Сєверодонецьку і сьогодні сподіваються на реванш, але їм ще й досі не дано відповідної правової оцінки. То навіщо потурати провокаційним силам, задовольняти їхні домагання, знаючи, як опікується Москва російськомовним населенням на території колишнього СРСР, на відміну від Києва, який не зробив майже жодного конструктивного кроку для забезпечення істотних потреб навіть етнічних українців, яким доводиться жити під юрисдикцією інших держав? Чи не час розібратися в болючій проблемі по суті, а не розігрувати мовної карти у наступну передвиборну кампанію? Майбутній указ, у разі його підписання, надасть переваги саме російській мові, а не гагаузькій, грецькій чи польській, які так і лишаться у своїх локальних межах функціонування. Адже видається нереальним факт підготовки “різномовних” чиновників, які оволоділи б мовами багатьох національностей, відповідали б по-асирійськи чи понімецьки.
Закінчення на с. 4
У ці дні всі народи схиляють голови, віддаючи глибоку шану і вдячність Великій Людині, Великому Християнинові, якому судилося бути визнаним святим ще за життя — Святішому отцю Івану Павлу II, котрий думкою, словом, вчинками і власним прикладом життя зробив цей світ добрішим, оновив його духом віри, сповнив новою надією і самовідданою любов’ю. Кароль Войтила з польського містечка Вадовіце, який у дитинстві втратив батьків, підлітком працював у каменоломні, юнаком розпочав навчання у підпільній духовній семінарії й дивився на небо, як на Небо, відійшов у Вічність так само спокійно, як жив і як навчав нас — у любові до ближнього, гармонії душі та єдності зі Святим Духом. “Несіть тягар один одного і будьте солідарні!” — закликав папа Іван Павло II небачені доти сотні тисяч поляків, зібрані на площі у Гданську — і постала “Солідарність”, яка розірвала комуністичні пута в Європі. “Нехай зійде Дух Твій і оновить землю!” — так перед мільйонним зібранням вірних на Ясній Гурі в Ченстохові звернувся папа Іван Павло II до Отця Небесного. І прийшло духовне, а за ним і суспільне оновлення Польщі, народ якої швидкими темпами випрацював собі авторитет і почесне місце серед народів Європи. “Христос — дорога, правда і життя!” — під таким гаслом Святий отець Іван Павло II відбув прочанську поїздку по Україні, залишивши в серцях українців зерно Правди, яке потім помаранчево проросло на Майдані Незалежності. Великий Вчитель людства папа Іван Павло II, той самий Кароль Войтила з Вадовіц упродовж кількох днів відходив у вічність на очах усього світу, своєю смертю навчаючи нас і переконуючи у великій силі віри, міцності надії та очевидності Божої Любові.
7 квітня Верховна Рада, згідно з тижневим планом роботи розглядатиме сім законів про мови, авторами яких є: а) П. Мовчан, К. Ситник; б) В. Горбачов, С. Матвієнков; в) І. Юхновський; г) О. Царьов, Я. Сухий; д) М. Шульга, Н. Шуфрич; є) Л. Черновецький, Г. Дашутін; ж) О. Мороз. Більшість з них (крім законів, підготовлених П. Мовчаном, К. Ситником, І. Юхновським) носять антиконституційний характер. На цьому тлі особливу тривогу викликає проект Указу Президента “Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей України”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
