Скарби наші · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №14 за 2005 рік
Слово Просвіти, №14 за 2005 рік
РОЗДУМИ НА ТЕМУ
Ці слова Миколи Гоголя Олександр Шокало вибрав епіграфом до своєї есеї про плекання ладу, перші розділи якої були надруковані в ч. 6 “СП” від 10 —16 лютого 2005 р. Читач мав змогу пізнати глибинну суть понять: кохання, любов, душевне, духовне, — й осягнути взаємозалежність і важливість цих первин Всеєдиного Світу в житті людини, а також ролі людини — як втілення біологічних і духовних сил— у гармонійній системі Світового Ладу. В якій соціальній формі союзу чоловіка і жінки найповніше реалізується кохання? Як природа карає людину за порушення морального закону? На яких засадах виховувати дітей, аби вони ставали суспільно зрілими людьми? Як споконвіку в Україні вибирали собі пару і випробовували силу кохання? У чому секрет гарбуза на сватанні? Відповіді на ці та багато інших запитань шукайте у поданій нижче й у наступних публікаціях Олександра Шокала, де автор пропонує по-новому, крізь призму дії вищих законів подивитися на шлюб, сім’ю, родину, націю.
ШЛЮБ — ВИЯВ УСЕЄДИНОГО ЛАДУ Природні інстинкти й сердечні почування двох обранців гармонізуються в шлюбові й підпорядковуються Всеєдиній Духовній первині — Ладові: так Життєтворчий Лад реалізується в людській природі, й здійснюється генетична єдність людського світу зі Всеєдиним Світом. Від того, наскільки гармонійний, одухотворений шлюб, завжди залежала подальша доля людських родів, які одружували своїх нащадків. Для підтримання родового й етнічного генотипу предки наші знали не менше семи поколінь свого роду й добирали гідний для споріднення рід. У пошлюбленні пари молодих самооновлювалася генетична основа етнічного й вселюдського світу. Шлюб став також засобом суспільного захисту інтимних стосунків. У парному шлюбові — моногамній родині, заснованій на міцному інстинктивно-духовному подружньому зв’язку, — життєва енергія двох закоханих реалізується через вияв повноти почуттів у народженні духовного плоду — дитини, а не розпорошується, як у позашлюбних сексуальних стосунках. У шлюбові подружжя плекає духовно-біологічне єство родини. З появою дитини родина починає жити як зріла продуктивна клітина етнічного єства. Діти — можливість вищого здійснення людського життя.
РОДИННИЙ ІНСТИНКТ Діти як духовно-біологічний плід пошлюбленої пари є довершенням творення родинного світу, який зароджується снагою родинного інстинкту, що в ньому виявляються й природні сексуальні потреби, сповнені сердечного почуття, і сила інтелекту закоханих, і їхня воля до життя. Самодостатні сексуальні потреби люди задовольняють ів адюльтері, а інтелектуально можуть контактувати, живучи незалежно одне від одного. Проте лише в родинному житті сексуальна й інтелектуальна взаємності набувають вищого, всесвітнього сенсу. Адже родинний світ — органічна частка Всеєдиного Світу, і в його парній єдності виявляється бінарна життєтворча сутність Всесвіту. Родинний інстинкт мають і птахи, і тварини, та тільки в людей він осмислений. У багатьох нинішніх людей родинні інстинкти притлумлені внаслідок життя в антигуманній державній системі. Комуністичному режимові потрібні були не цілісні здорові сім’ї, а розокремлені особини невільної трудової маси. Звідси масові розлучення й існування формальних сімей. Збувається у Світі родина, яку засновано на природному родинному інстинкті, а не на скороминущому романтичному захваті. Така родина стає засобом біологічно-духовної самореалізації кожного з подружжя, засобом продовження людського роду. Дитина з’являється в земному світі волею Всеєдиного (“Послав Творець дитинку”) і має щастя, і місце під сонцем, коли батьки усвідомлюють цю Всевишню волю.
РОДИНА — ПЕРШОКЛІТИНА ЕТНІЧНОГО ЄСТВА Від функції народження духовного плоду походить прадавня українська назва людської сім’ї — родина. Цей духовний архетип як плід етнічної самосвідомості наших предків виявився у всеслов’янському найменні сонячного Духа Життя — Рода та заступниць життя — Родиць. Спільну з ними світлоносну етимологію мають і прадавні українські наймення духовних життєтворчих сил — Лад і Лада, які визначають парну природу української орійської родини, сутність якої реалізується в гармонійному поєднанні зрілого чоловічого розуму й чистої жіночої душі. Звідси наше прадавнє звертання ладо (коханий, кохана). Звідси сенс понять ладу й радості в родині, ладування й радіння в Людському Світі. Звідси й моральний закон українців: “Кохання дає лад усьому”. Родина як першоклітина Людського Світу, реалізованого в розмаїтій природі племінних, етнічних організмів, самозароджується в інтимному поєднанні чоловічої й жіночої первин. Такі в енергопродуктивній взаємодії двох космічних первин — світлої й темної, активної та пасивної, духовної й матеріальної — безперервно самозароджується-самовідроджується Всеєдиний Світ. Людська родина силою кохання прилучається до Всевишньої Любові, включається в процес Безвічного Життя й здійснює Закон Всеєдиного Ладу, якому мають підпорядковуватися всі суспільні закони. І саме людська родина, яка керується в своєму особистому житті волею кохання, є головним законотворцем суспільного життя. “Кохання не знає закону”, — цю істину українці одвіку сповідують як головний принцип звичаєвого (природного, неписаного) права, завдяки чому ми ще є на Білому Світі. Бо людське кохання як вияв Світлої Сили Життєтворення — найвищий закон для людини. “Чоловік і жінка — найліпша в світі спілка”, — так наш народ охарактеризував родину як живу соціальну модель етнічного єства. Злагода родинного життя, міць родинного духу — запорука єдності й духовної моці народу: “Де згода в сімействі, там спокій і мир”. До занепаду народу призводить занепад кожної окремої родини. Коли зникає в подружжі дух життєтворчого кохання, люди втрачають сором, честь, волю до життя. А ставши підневільними, не знають почуття людської гідності: жінки запродують душу й тіло, чоловіки — розум і дух. Зрештою, цілий народ запродує себе в рабство владцям-паразитам. Аби розтлити народ, передусім, розтлівають жінку — хранительку живого вогню кохання, плеканицю життєвої сили родини й родової пам’яті. Масове розтління жінок призводить до занепаду моралі й до винародовлення. Коли в людях занепадає етнічна свідомість і воля до життя, коли щезає дух взаєморозуміння та любові, то в такого народу вже не стає сили піднестися до рівня духовного життя і підвестися з земного тліну. Так сталося й з нами — українцями. Після тисячоліть духовного життя наших предків у злагоді зі Всеєдиним Ладом за останні три з половиною століття надсадної протидії етнічного єства різним зайдам і чужоїдам-паразитам ми зазнали страшного морального надриву. Нескінченні оборонні війни підтяли чоловічу первину українського народу, а полишена напризволяще жіноча первина не спроможна сама захистити святість родинного життя. Через чужинецьке напасництво та через нашу внутрішню самозраду й повійництво завелася між нами нелюбов, і занепала життєва воля народу.
Коли порушено цілісність етнічного єства, надзвичайно тяжко виживати окремій його клітині — родині. Кожному свідомому подружжю належить збагнути Істину, що, творячи здорову родину, вони тим самим регенерують, відроджують етнічне єство. Адже кожна окрема родина, яка живе за законом Всеєдиної Любові, — носій етнічного, отже, вселюдського і всеєдиного генотипу.
ВСЕЄДИНИЙ ГЕНОТИП Генетичною основою Всеєдиного Життя, реалізованого в людському родові та в розмаїтті виявів усього єдиносущого в Світі, є чоловіча й жіноча первини. Єднаючись у Вселадуючій гармонії Всевишньої Любові, ці парні життєтворчі первини творять космічний генотип. Цей всеєдиний біодуховний генотип є генетичною триєдністю Людини, Земної Природи і Космосу (Всеєдиного Світу). Всеєдине Життєтворче Космічне Єство (український міфологічний Вирій) має трисферну структуру: ядрова сфера Всеєдиної Свідомості, навколоядрова сфера Всеєдиної Чуттєвості, зовнішня сфера Всеєдиної Енергії. Взаємодія цих сфер створює життєродну світлоносну пульсацію — Всеєдиний Лад, цілісним виявом якого в земній природі є життєродне єство людської родини. Ядровою сферою родинного єства є чоловіча свідомоносна первина, чуттєву сферу забезпечує жіноча емоційна природа, а разом подружжя у духовно-продуктивній взаємодії творить спільну захисну енергетичну сферу. Всеєдиний принцип триєдиної життєтворчої самоорганізованості Космічного Єства й людської родини виявляється в моральному принципові зрілості цілісної особистості, що являє собою триєдність істинного слова, істинного думання й праведного діяння. Одначе, індивідуальний людський організм не є повним виявом Всеєдиного Життєтворчого Єства. Сама людина може лише очистити серце, зосередитися в собі й плекати, як у мушлі, власну первину — духовне ядро. Але самотня людина не розкривається, не збувається в процесі життєтворення, не оновлює Безвічного Буття. Одвіку українці-орії засуджують самітництво, аскетизм, бо в парі людина легше долає всяку нечисть, руїнницький хаос і взаємним коханням щомиті утверджує безвічність Всеєдиного Життя. Усе життєздатне, життєтворче — двопервинне. У земному світі двопервинність, двостатевість виникла на початковому ступені саморозвитку життя, коли природа перейшла від копіювання-повторення одностатевих організмів у процесі простого розмноження до поліваріантного творення двостатевими парними сполуками розмаїття індивідуально неповторних організмів. Земна Природа виробила свій генетичний механізм включення у двопервинну життєтворчу пульсацію Всеєдиного Світу, і саме двостатевість забезпечила всьому сущому на Землі енергопродуктивне виживання. Людський Світ виживає біологічно й духовно завдяки моногамній родині. Чоловіче первинне в космічному плані, а жіноче — в земному (згадаймо про самозародження Першоматері — Лади в світлій силі Першобатька — Ладу). Однак материнське єство саме незмінно породжує чоловічу первину задля прилучення Земного Життя до двопервинної пульсації процесу космогенезу. Отож у Земному плані чоловік є породженням і функцією жінки, а в Космічному — жінка є породженням і функцією чоловіка. Тому сила чоловічої функції в родинному житті залежить від сили жіночого сердечного почуття, яке плекає чоловіків дух. А вже снагою чоловічої свідомості родинний світ єднається зі Всеєдиним Світом. За тривалий період розвитку людське єство як універсальний духовно-біологічний вияв енергопродуктивної взаємодії природи й Космосу вмістило в собі генетичні особливості всіх земних істот. Людину наділено ще й Духом творення. Завдяки духовній сназі вона є зв’язуючою ланкою між земним існуванням і Всеєдиним Життям. Це прилучення до Безвічного людина здійснює снагою кохання. Якщо ж через неповноту взаємодії ці дві первини впадають у безлад, то занепадає їхня життєродна снага й родину обсідає паразитуюча нечисть: незрілі, невідповідні одна одній первини накликають на себе напасть. Як же здійснюється добір-парування й ладування чоловічої та жіночої первин? Як виявляється космогенез у Людському Світі? Нині процес парування-злюблення подружжя відбувається самопливом, навпомацки. А наші предки уз-
Аби розтлити народ, передусім, розтлівають жінку — хранительку живого вогню кохання, плеканицю життєвої сили родини й родової пам’яті.
годжували своє кохання, інтимне життя родини з Космічним Ладом, користуючись генетичними знаннями про родовід одружуваних, а також астрологічними знаннями про визначеність вдачі людини розташуванням планет і зірок під час її появи на Світ. Через згармонізованість закоханих із природою й Космосом людська родина реалізує в собі Всеєдиний генотип, і людські почуття й свідомість переростають антропоцентричні межі й сягають Всеєдиної Любові. Кохання — це голос генома, що є сукупністю генетичних ознак, набутих поколіннями роду. Разом із тим, кохання — цей відродження духовним зусиллям подружжя Світлої Сили життєтворення. У коханні народжуються вродливі й міцні діти, а в духовному полі родинного ладу з них виростають гідні люди. Тому про гідних нащадків роду українці кажуть: “Батьки викохали”. Кохання передасться як духовно-біологічний спадок, що на генетичному рівні виявляється в чистоті статевих інстинктів, а на духовному — в свідомій волі життєтворення. Природний інстинкт — це неусвідомлений вияв Всеєдиного Життя, що оберігає людське єство від деградації.
Далі буде.
z
Олександр ШОКАЛО, м. Київ
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
