Кінозал · с. 14сторінка оригіналу ↗
Перші кадри “Четвертого” створюють видиво моторошно-геніальної суперлюдини, що кидає виклик світові.
Слово Просвіти, №14 за 2005 рік
Проникливі очі генія, заполонивши весь екран, буквально вирячуються на тебе й безапеляційно наказують: “sleep eyes!” І коли твоя свідомість уже розгортає жахливі сюжети однотипних американських блокбастерів і триллерів, в останній момент усвідомлюєш, що геній рухається уздовж знайомих краєвидів — невже Хрещатик?! Довгий плащ розвіюється, мов крила, побіліле від мудрості волосся до плечей, велична хода, безмежно глибокі й вольові очі. Здавалося б, звичайні документальні кадри досягають такої напруги й художності, що центр Всесвіту глядача замикається виключно на цій людині. Ідеально втілений образ Мефістофеля. Його рухи несуть грандіозний розмах і якусь небезпеку зустрічним людям на вечірньому Хрещатику. Завмираєш, от-от чекаючи трагічного зіткнення… Не знаходиш, як не прагнеш, якихось суто національних ознак персони — це щось неохопне й непізнане. Аж ось з його уст чуєш українську. Довго вслухаєшся: свій чи просто універсал? Таки наш.
Образ генія впродовж 56 хвилин не раз і дуже глибинно змінюється. Крізь келихи невідомого “трунку”, танці (неперевершений танцюрист), рок-н-рол, зустрічі, діалоги, декламування справді високої поезії сина Гліба (синтезуючий образ ченця й молодого неформала)… прочитуєш людські риси генія. Самозаглибленість і відкритість, ліричність і фундаментальність. Понад усім — духовність. Просто зачаровує його єднання з природою. Фізичні можливості професора, попри вік, вражають. Щодня м’язи переживають титанічне навантаження, просто вибух енергії і здоров’я. Щоранку похід “китайськими меридіанними точками”, стан молитви й самозаглиблення. Дивуєшся гамонійності цієї сім’ї — просто ідеал. Родина, яка вже 20 років не вживає жодних ліків! Хоча починалося все, як зізнається у фільмі Ірина Добронравова, з того, що “десь на другій чи на третій зустрічі ми почали з ним сперечатися, з ним ніхто ніколи не сперечався”. “Я думаю, що це було вирішальним… У чому мені ще пощастило? Втому, що в мого чоловіка немає комплексу неповноцінності”, — гордо промовляє пані Ірина. Хоча до цієї гармонії, до Бога й навіть до українства вони йшли дуже драматично — через смерть власного сина. Звичайно, сьогодні, після відкриття природи життя (четвертого, квантового рівня організації природи — після ядерного, атомного й молекулярного), професор Сергій Сітько може допомогти багатьом, але великі звершення мають велику ціну… А головне, — Бога не обійти. Щоби скористатися з винаходу українського генія — треба спокутувати власні гріхи. P.S. В одному з наступних чисел “СП” читайте інтерв’ю з Сергієм Пантелеймоновичем Сітьком.
z
Олександр СОЛОНЕЦЬ Кадри з фільму, надані продюсерським центром ІнсайтМедіа.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
